Гівно, -на, с. Каль, пометъ, говно. Не займати гівна, і вонять не буде.
Збива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зби́ти, зіб'ю́, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Въ приложеніи къ людямъ зби́ти доку́пи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. У Гребинки о составленіи книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб'ю їм книжку. Въ значеніи собирать, собрать (о деньгахъ, имуществѣ): Ік Великодню збігли півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. А яку худобу збив велику покійний. 2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Збив десять яблук. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. 3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Чуєш, хлопче, збий мені воли. 4) Ссадину дѣлать, сдѣлать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. зби́ти ши́ю (воло́ві). Натереть шею (волу). 5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. І. 98). 6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? 7) Выбивать, выбить (градомъ). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сами стерня. 8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. — бу́чу. Поднять шумъ, крикъ, скандалъ, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. 9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. 10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. — з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу. Сбивать, сбить съ толку. Бісові дівчата і жіночки... збивають його з пантелику. Усі осінню зіб'ють з пливу. 11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. 12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами.
Некукібниця, -ці, ж. О женщинѣ: незаботящаяся о порядкѣ, нестарательная. Уставай, невістко, неробітнице, ти нашому добру некукібнице.
Обкусати Cм. обкушувати.
Переліс, -су, м. Кустарниковый лѣсъ, пролѣсье. Ой за лісом та за перелісом, ой там стояв та зелененький дубок.
Підкидати, -да́ю, -єш, сов. в. підкинути, -ну, -неш, гл.
1) Подбрасывать, подбросить вверхъ. Хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро.
2) Подбрасывать, подбросить; подложить, подкинуть; прибавить. Підкинув його під припічок. Дитину підкинути кому. Пішов підкинуть волам сіна. Був у їх стожок сіна, то чоловік підкине, то воно й ззість. А підкинь у грубу ще дров.
3) Придѣлывать, придѣлать что либо. Підкинути нову вісь. Підкинути підметки.
Попідколювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и підколоти, но во множествѣ. Пальці попідколювала.
Провалина, -ни, ж. Яма, гдѣ провалилась земля, пропасть. Засипати.... провалину. Декотрі позлазили вниз, поховались меж купами каміння, попритулювалися до провалин. Земля завалилась.... спустили в ту провалину.
Сляж, -жа, м. Въ хворостяномъ или камышевомъ потолкѣ: поперечная балка; по срединѣ, вдоль потолка, проходитъ матица, одна или двѣ, а поперекъ — параллельно лежащіе, съ обѣихъ сторонъ матицы, сляжі, — на нихъ кладется камышъ или плетень.
Сподівати, -ва́ю, -єш, гл. Ожидать. Лиш, братіку, тебе довіку не сподівати. А на святу неділеньку я й столи позастилаю і в гості вас, моя матінко, сподіваю. До себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває.
