Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Горо́дець, -дця, м. Ум. отъ горо́д.
Ґрамузля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Писать каракулями.
Ди́ча, -чі, ж. Дикарство, одичалость; дикіе, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. XII. 130.
За́ново нар. Заново, наново, опять. Так з неї нечиста сила й вийшли, мов охрестили її заново. Рудч. Ск. II. 32.
Зачебе́рхнути, -ну, -неш, гл. Зачерпнуть, загресть очень много.
Зба́ва, -ви, ж. Порча. Ум. зба́вка.
Мости́на, -ни, ж. 1) Половица. Ой зірви, синку, в коморі мостину, сховай, синку, чужую дитину. Чуб. V. 729. 2) Полъ. Гал.
Невдалеку нар. Неподалеку.
Погородити, -джу́, -диш, гл. Загородить (во множествѣ). Як прийдеш додому, то погороди загороди великі. Рудч. Ск. І. 144.
Чічник, -ка, м. Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. II. 33.
Нас спонсорують: