Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Волісь, воліся, нар. Лучше, предпочтительнѣе мнѣ. Волісь я їхати, як їсти. Валков. у. Воліся ми, брате, попросимо ми найменшого брата тринбача. Мет. 438.
Довготеле́сість, -сости, ж. Длиннотѣлость. Черном.
Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять.
Панянство, -ва, с. Дѣвство, дѣвственность. Ой вже мов панянство загине. О. 1862. IV. 4. (Маруся) вже з панянства вистав, до старих людей пристає. О. 1862. IV. 25.
Пиленя, -ня́ти, с. = пуленя. О. 1862. VIII. 49.
Пооздоблювати, -люю, -єш, гл. Украсить (во множествѣ).
Предковецький, -а, -е. Предковскій. Радом. у.
Рівночасно нар. Одновременно.
Скригиндзати, -дзаю, -єш, гл. = скреготати 1. Скригиндзати зубами. Вх. Зн. 64.
Татів, -това, -ве Отцовскій. татова хата. Тюрьма. Шейк.
Нас спонсорують: