Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Горі́вка, -ки, ж. = Горілка. Лукаш. 112. Грин. ІІІ. 349. Ум. Горі́вонька. Грин. ІІІ. 86. Горівочка.
Деколи́шній, -я, -є. Иногда, кой-когда бывающій.
Ле́ґа, -ґи, об. = лежень. Свекор не давав невістці їсти, що леґа була. Ном. № 9984.
Лі́тній, -я, -є. 1) Лѣтній. А в дівчини словце як літнєє сонце. Чуб. V. 890. Літньої пори, тихими та теплими ночами. МВ. ІІ. 12. 2) Въ лѣтахъ; пожилой. Це коні літні. Н. Вол. у. Вона була вже літня бабуся. Переяс. у. Уже Йвасеві двадцять років минуло. Парубок літній. Мир. ХРВ. 89. 3) Тепловатый. Вода ледъ літня. Ум. літне́нький.
Марци́зки, -вок, ж. Раст. Aster chinensis L. ЗЮЗО. І. 171.
Підчеревина, -ни, ж. Подбрюшина.
Подопиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Допиться до чего (о многихъ). Бач, до чого подопивались. К. ЦН. 218.
Полуботок, -тка, м. Полусапожекъ, ботинокъ.
Приперти, -пру́, -пре́ш, гл. 1) Притащить, принести. Цілий улік меду припер. Рудч. Ск. II. 15. 2) Cм. припірати.
Розогніти, -ні́ю, -єш, гл. Разгорячиться, войти въ азартъ. Ровен. у.
Нас спонсорують: