Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сипання
сипати
сипатися
сипець
сипкий
сипляти
сипнути
сипонути
сипучка
сир
сирвасер
сирватка
сирено
сирець
сирий
сириця
сиричина
сиричуватий
сирівець
сирівочка
сирісінький
сирість
сиріти
сирітка
сирітство
сирітський
сирник
сирно
сирняк
сирняччя
сироватень
сироватка
сироватчаний
сировець
сировий
сировиця
сировоїдка
сиродій
сироїд
сироїдка
сироїжечка
сироїжка
сирота
сиротень
сиротина
сиротинський
сиротити
сиротіти
сиротовина
сиротувати
сиротюк
сиротя
сирохман
сирохманя
сируватий
сиряк
сирян
сиряник
сиряно
сиряччя
сисавка
сисак
сисати
сисун
сисунча
сисюрка
сита
ситарь
ситечко
ситий
ситити
ситиця
ситінка
ситний
ситник
ситність
ситняг
сито I
сито II
ситощі
ситце
ситчати
сить
ситячий
сич
сичавиця
сичавіти
сичання
сичати
сичик
сичівник
сияти
сі
сібір
сібірка
сібірний
сібірник
сів
сіва
сівак
сівалка
сівати
сівач
сівачка
сівба
сівбина
сівбиця
сівер
сіверко
сіверний
сівкий
сівок
сідавка
сідак
сідалка
сідало
сідання
сідати
сідатися
сідач
Витикати, -каю, -єш, сов. в. виткнути, -кну, -неш, гл. 1) Вытыкать, выткнуть, высовывать, высунуть, показать. Лисичка виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15. Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш. Стор. І. 64. 2) витикати пальцем кого. Тыкать, показывать пальцемъ. Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають. Гол. І. 365. сов. в. витикати, -каю, -єш. 3) Утыкать, утыкать. 4) — копи. Отмѣчать, отмѣтить копны (при раздѣлѣ сбора между владѣльцемъ и рабочими).
Гіркість, -кости, ж. Горечь. Н. Вол. у.
Грузо́та, -ти, ж. Топкое мѣсто, трясина. Черк. у.
Ембле́ма, -ми, ж. Эмблема. К. Бай. 105. Коли б уже мені заманулось такої емблеми, то змалював би я собі двоглавого, або хоть укоронованого орла. К. XII. 33.
Захва́тич, -ча, м. Клинъ въ плугѣ. Чуб. IV. 17.
Му́дрик, -ка, м. 1) = мудрак. Черниг. г. 2) = мудренець. Вх. Лем. 436.
Підводити, -джу, -диш, сов. в. підве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Стор. МПр. 105. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. Греб. 386. 2) Проводить, провести. Куди дорога до міста, дівчино?... — Я вас зараз підведу, ви певне здалека. Гн. І. 90. 3) Поднимать, поднять, приподнять. Узяв колоду за комель, підвів проти себе як свічку. Мнж. 9. Маруся підвела очиці вгору. Кв. Вона глянула: підведіть мене, добрі люде. МВ. І. 57. 4) При побѣлкѣ и окраскѣ цвѣтной глиной (стѣны, печи и пр.): проводить, провести бордюръ. Kolb. I. 56. Зосталося тілько жовтою глиною підвести. Мир. Пов. II. 80. 5) Подводить, подвести, подвергнуть чему; обмануть ожиданія. МВ. (О. 1862. III. 68). Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів. Рудч. Ск. 6)до чо́го, на що. Подстрекать, подстрекнуть. Тут і росказала все, до чого копитан мав її підвести. Кв. Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела. Чуб. V. 231.
Пічлаз, -за, м. Развратникъ. Берд. у.
Татусь, татусьо, -ся, м. ласк. отъ тато.
Турченя, -няти, м. Турокъ-ребенокъ. Ум. турченятко. Люляй, люляй, турченятко! АД. І. 287.
Нас спонсорують: