Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сипання
сипати
сипатися
сипець
сипкий
сипляти
сипнути
сипонути
сипучка
сир
сирвасер
сирватка
сирено
сирець
сирий
сириця
сиричина
сиричуватий
сирівець
сирівочка
сирісінький
сирість
сиріти
сирітка
сирітство
сирітський
сирник
сирно
сирняк
сирняччя
сироватень
сироватка
сироватчаний
сировець
сировий
сировиця
сировоїдка
сиродій
сироїд
сироїдка
сироїжечка
сироїжка
сирота
сиротень
сиротина
сиротинський
сиротити
сиротіти
сиротовина
сиротувати
сиротюк
сиротя
сирохман
сирохманя
сируватий
сиряк
сирян
сиряник
сиряно
сиряччя
сисавка
сисак
сисати
сисун
сисунча
сисюрка
сита
ситарь
ситечко
ситий
ситити
ситиця
ситінка
ситний
ситник
ситність
ситняг
сито I
сито II
ситощі
ситце
ситчати
сить
ситячий
сич
сичавиця
сичавіти
сичання
сичати
сичик
сичівник
сияти
сі
сібір
сібірка
сібірний
сібірник
сів
сіва
сівак
сівалка
сівати
сівач
сівачка
сівба
сівбина
сівбиця
сівер
сіверко
сіверний
сівкий
сівок
сідавка
сідак
сідалка
сідало
сідання
сідати
сідатися
сідач
А́гел 1, -ла, м. Сатана, діаволъ. Жиди як агели закричали: «Ай-вій!» Рудч. Ск. ІІ. 129.
Висіяти Cм. висівати.
Обриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обірватися, -рвуся, -вешся, гл. Розмова все обривалася. Левиц. Пов. 314.
Пахмурно нар. Пасмурно. Пахмурно сьогодня. Волч. у.
Погорда, -ди, ж. Пренебрежете, презрѣніе. Г. Барв. 460. Не видко було ні ненависти, ні погорди. Левиц. І. 463.
Попряхи, -рях, ж. мн. Дневныя собранія дѣвушекъ въ досвітчаній хатѣ, безъ участія парней, для пряденія и другихъ работъ; бываютъ послѣ 1 октября. Мил. 61. Приходь до мене на попряхи. КС. 1883. XII. 698. Після Миколи не виходила ні на досвітки, ні до кого на попряхи. Мир. Пов. І. 137.
Прочинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. прочну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Пробуждаться, пробудиться, просыпаться, проснуться. Кріпко заснув Синоп, не прочинається. Морд. К. 63. На зорі-зорі я прочнулася. Шевч. 295. Прочнувся і говорить своїй жоні: «та то приснився мені сон». Драг. 137. 2) Приходить, прійти въ себя, очнуться. Зараз вони і ну його качати.... поки аж прочнувся він. Рудч. Ск. І. 136.
Сухота, -ти, ж. 1) Сухота, грусть, тоска. За малим жити — сухота моя, за козаченьком — красота моя. Н. п. Своєю сухотою ввесь сад ізсушу. Мет. 255. 2) Человѣкъ, изъ за котораго кому либо бываетъ сухота. Cм. ниже уменьшительное. 3) мн. а) Чахотка. Св. Л. 321. Левиц. Пов. 326. Вмерла небога від сухот через його нелюдську вдачу. Г. Барв. 149. б) Дѣтская болѣзнь, выражающаяся крайней худобой ребенка. Мил. 32. ХС. VII. 415. Ум. сухі(о)тка, сухі(о)тонька. Дівчинонько, сухотонько ти моя. Чуб. V. 249 Судіть, судіть, вороженьки, коли довелося, — ми на вашу сухотоньку та й поберемося. Грин. III. 190.
Тилок, -лка́, тило́чок, -чка, м. 1) Ум. отъ тил. 2) Задняя часть обуви, задникъ. Шейк.
Цурати, -раю, -єш, цуратися, -раюся, -єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Чуб. V. 256. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. КС. 1883. ІІ. 469. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Ном. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий. Ком. Пр. № 51.4.
Нас спонсорують: