Болбот, -та, м. Болтунъ.
Брьохнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. 2) Швырнуть, оросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю.
Вельможний, -а, -е. Знатный, вельможный; могущественный. Доля карай б вельможного й неможного. Вельможна громада. Була колись шляхетчина, вельможная пані. вельможний пане. Милостивый государь (титулъ). Вельможний пане, моя жінка несповна розуму.
Дзвіни́ця, -ці, ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черні в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. 2) = Вежа 3. Объясн. къ рис. 21. Ум. Дзвіни́чка.
Захисти́ти, -ся. Cм. захищати, -ся.
Лабети, -тів, ж. мн. Лапы. Попаде він (мрець) і Грицька в кістяки-лабети! взя́ти в лабети. Взять въ ежовыя рукавицы. піймався, попався в лабети. Попался въ лапы.
Очуватися, -ва́юся, -єшся, гл. Отзываться, чувствоваться. За молодих літ нічого й не боліло, а на старість усе вчувається.
Перетанцюватися, -цю́юся, -єшся, гл. Устать, утомиться отъ танцевъ. А ти чого так засапалась? — «Та перетанцювалась собі на лито», — каже Олена.
Химерувати, -рую, -єш, гл. Причудничать; капризничать. Ой, дочко, не дурій! Що се ти химеруєш? Якісь панські роскоші все вертяться в тебе на думиі.
Цьвохати, -хаю, -єш и цьвохкати, -каю, -єш, гл. Стегать кнутомъ. Давай він батогом цьвохать.