Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сіменник

Сіменник, -ка, м. Дерево, оставленное при вырубываніи лѣса несрубленнымъ. Рк. Левиц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 126.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІМЕННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІМЕННИК"
Возниця, -ці, м. = візниця. Ум. возниченько. Мет. 225.
Ґаздува́ння, -ня, с. Хозяйничанье.
Зі́рочний, -а, -е. Звѣздный. Еф. 13.
Ковмо, -ма, с. Вязка конопли или льна.
Надлу́бати, -баю, -єш, гл. Наковырять.
Полювання, -ня, с. 1) Охота. Він мав такий звичай, що як тільки настав ранок, то зараз сіда на коня і где на полювання, бо кохався у полюванні. Рудч. Ск. І. 121. 2) Періодъ половой горячности у коровы. Ум. полюваннячко.
Провернути, -ну́, -неш, гл. = провертіти. Проверни дірки в дошці. Cм. провірчувати.
Рідчати, рідшати, -шаю, -єш, гл. Рѣдѣть. Опівдні ярмарок почав рідшати, почали люде росходитись, поярмаркувавши. Левиц. І. 108.
Соктіти, -кчу, -тиш, гл. Сочиться. Вх. Зн. 65.
Чепиргач, -ча, м. = кажан. Вх. Лем. 482.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СІМЕННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.