Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сколювати
скомандувати
скомезитися
скомина
скомпонувати
скомтати
скомшити
скомшитися
сконання
сконати
скончити
скончитися
скоп
скопа
скопати
скопердин
скопець
скопилити
скопилитися
скопич
скопище
скопковий
скопотити
скопувати
скор
скорбити
скорбіти
скорбний
скорбота
скорботний
скорботно
скорбувати
скордія
скорен
скоренити
скореняти
скорий
скорина
скориноньки
скориночка
скориняти
скористуватися
скорити
скоритися
скорість
скорні
скорняти
скоро
скоробагатько
скоробреха
скородити
скородільник
скороздра
скороздрий
скороздрілий
скорозріст
скороліски
скором
скоромина
скоромити
скоромитися
скоромний
скоромно
скоропадний
скоропуха
скороспішний
скоротити
скорохват
скорохвацький
скороход
скорочення
скорочувати
скорс
скорсина
скортіти
скорувати
скорух
скорушина
скорчити
скорчитися
скоса
скосирний
скосистий
скосити
скособочитися
скосогір
скосом
скот
скота
скотарик
скотарити
скотарство
скотарський
скотарча
скотарчук
скотарь
скотарювати
скотина
скотинний
скотинюка
скотиняка
скотисто
скотити
скотище
скотка
скоток
скотячий
скохатися
скоцень
скоцюрбитися
скочистий
скочити
скочка
скочки
скочувати
скочуватися 1
скочуватися 2
скошлатіти
скоштувати
скоштунок
Еле́ктрика, -ки, ж. Электричество. Покрутив за ту корбу, шо там є електрика і спустив електрику дротом до них. Гн. II. 227.
Жупани́на, -ни, ж. Кафтанишко. Ходить панич по долині в червоній жупанині. Ном. с. 296, № 179. Ум. жупани́нка.
Злочестивий, -а, -е. Злочестивый. К. ЦН. 276.
Намену́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися. МВ. ІІ. 86.
Напосіда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. напосі́стися, -ся́дуся, -дешся, гл. 1) Приставать, пристать, навязываться навязаться, нападать, напасть. Напосілася жінка, щоб таки їхати у ярмарок. 2) Твердо вознамѣриться что-либо сдѣлать. Напосілися на тоє, шоб тужило серце моє. Чуб. V. 248. Напосівся хату будувати.
Пишний, -а, -е. 1) Гордый, важный. Оце яка пишна молодиця: і добридень не каже, а дивиться на, півока. Волч. у. В мене рід гордий та пишний. Чуб. V. 533. 2) Роскошный, пышный. Являється мій світ у пишних шатах. К. Іов. Ум. пишне́нький. Не жаль мені ні постелі біленької, ні вечері пишненької. Чуб. V. 42. Друженька пишненька. Грин. III. 504.
Подотлівати, -ваємо, -єте, гл. То-же, что и дотліти, но во множествѣ).
Полковникувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть полковникомъ. К. ЧР. 186.
Цурочка, -ки, ж. Ум. отъ цурка.
Шерепатий, -а, -е. Шершавый, шероховатый. Вх. Зн. 81.
Нас спонсорують: