Завива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зави́тися, -в'ю́ся, -є́шся, гл. 1) Завиваться, завиться. Заплітайся, плетінь, заплітайся, завивайся труба золотая. На їм кучері завиваються. 2) Заворачиваться, завернуться, обматываться, обмотаться, повязываться, повязаться. Русинки там завиваються в намітки. 3) То-же, что покрива́тися (новобрачной), а покри́тися з ким — быть обольщенной кѣмъ (о дѣвушкѣ).
Заскепи́ти, -плю, -пи́ш, гл. Занозить.
Зичли́вість, -вости, ж. Доброжелательность.
Капличка, -ки, ж. Ум. отъ капли́ця.
Ковальство, -ва, с. Кузнечество, кузнечное ремесло. Батько знов його вибив і оддав ковальства вчитись.
Кошуля, -лі, ж. 1) Рубаха. На нім кошуля як біль біленька, як біль біленька, як лист тоненька. Ой мати-мати, вчини мою волю, передай коміку білую кошулю. 2) Струпья на головѣ ребенка. Ум. кошуле[о]нька, кошулечка, кошулька. Головонька змита і кошуленька біла. Ой ходить сон по у ланці, в білесенькій кошулоньці. В тонких білих кошулечках козака водили. Шила кошульку з тонкого рубку.
Погасити, -шу́, -сиш, гл. Потушить, погасить. А в рум'янцю така сила, що всі цвіти погасила.
Погризти, -зу́, -зе́ш, гл. Погрызть, изгрызть. І погризе йому сустави й жили.
Порати, -раю, -єш, гл.
1) Обрабатывать (землю), убирать (хлѣбъ). Порати город. Порали ярину.
2) Ухаживать (за скотомъ). Пішов порати скотину.
Цурати, -раю, -єш, цуратися, -раюся, -єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий.