Зама́рити, -рю, -риш, гл. Возмечтать.
Заморя́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. замори́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Замаривать, заморить, изнурить. Вона повинна умерти на той час і заморити все в домі. 2) Приводить, привести въ безпамятство, лишить чувствъ. Молодиці різали ногу, — вона казала, що слабого спершу заморяють, а тоді ріжуть. Що ми того меду поїли! Було батько як. заморить колодок три, або й більш, як надбають його, — та і їсти вже не хочеться. 3) замори́ти дідка́. Въ дѣтской игрѣ въ дідок: ударить палкою на лету деревянный шаръ (дідо́к).
Збіржани́к, -ка, м. Извозчикъ. Хар. у.
Ло́патень, -тня, м. 1) Широкій буравъ для просверливанія отверстій въ ступицѣ колеса. у його язик як лопатень. Онъ болтливъ. 2) Большой и широкій зубъ. Трошки опізнився! — промовив до його Кованько і показав свої лопатні з під губ, сміючись якось ніби зубами.
Мацу́ меж. = мац! Мацу-мацу по лавицю, обмацаю мохнатицю.
Паламаренко, -ка, м. Сынъ пономаря.
Пороспитуватися, -туюся, -єшся, гл. = пороспитувати.
Пристріти, -стріну, -неш, гл. Сглазить. Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: гляне на коня.; завидуючи, то й коневі не минеться.
Хронт, -ту, м. Фронтъ. Як ти осмілився, сякий-такий, з хронту виходить?
Цяпусю Ум. отъ ця́пку. (Cм. цяпка 4). Немножечко, капельку.