Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спродуватися
спрожиток
спрожогу
спрозорити
спрозоритися
спроквола
спромагатися
спромеж
спроміжність
спромога
спромогтися
спроможне
спроможний
спроможність
спросити
спросонку
спроста
спротивити
спротивитися
спрошувати
спружина
спрягати
спрягатися
спрягнути
спрягти
спрягти 2
спрямити
спрямуватися
спрянути
спрясти
спрят
спрятанник
спрятно
спрятування
спрятувати
спсувати
спудей
спуджувати
спуджуватися
спудза
спудити
спуз
спузарь
спузирити
спузиріти
спуск
спускалка
спускати
спускатися
спусковатий
спуст
спустити
спустілий
спустіння
спустіти
спусткувати
спустошалий
спустошення
спустошувати
спустувати
спутувати
спухніти
спухнути
спуховато
спуховий
спуховистий
спуховисто
спухово
сп'юх
сп'юшок
сп'янчити
сп'янчитися
сп'ясти
сп'ятити
сп'ячка
сп'ячник
срака
сральня
сратво
срати
срач
срачка
сребло
срем'я
сріберний
срібліти
срібло
сріблоглав
срібло-злотий
срібляний
срібляник
срібний
срібник
срібнити
срібнісінький
срібноводий
срібнозелений
срібнолукий
срібнолюбний
срібнорогий
срібняк
срібнястий
срібрений
сріб'яний
сс...
ссати
стабуритися
став
ставати
ставатися
ставець
ставидло
ставити
ставитися
ставище
ставка
ставляння
ставляти
ставма
ставний
Дробівни́ця, -ці, ж. Дробница (мѣшокъ или сосудъ для храненія дроби). І пистоль, і дробівниця, і мушкет важучий. Щог. В. 98.
Заска́лля, -ля, с. При тесаніи дерева оставшіяся на немъ острыя щепки. Камен. у.
Захлюпатыся, -паюся, -єшся, гл. Забрызгаться, замочиться.
З'ї́жа, -жі, ж. Ѣда, потребленіе, съѣденіе. На з'їжу чимало дечого купили. Да там з'їжі, Господи! таки ж п'ять душ прогодуй що дня.
Зникати, -ка́ю, -єш, сов. в. зник(ну)ти, -ну, -неш, гл. Исчезать, исчезнуть, пропадать, пропасть. Що гинуть без сліду, що мов сон зникають. К. Досв. 53. Щоб ти не зросло більше — таке і зникло. Ном. № 8713. Удень її не бачили: робила при панії, а ввечері знов зникла. МВ. ІІ. 44. Не знала, чого й куди Василь її дівався; чи на довго він зник; чи вернеться і коли ще то буде. Кв. І. 65. І в той час скирти і клуня зайнялись і зорі зникли. Шевч. 335.
Камінь, -меню, м. 1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Ном. № 2757. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати... ЗОЮР. І. 26. стояти як у камені. Стоять какъ окаменѣлому. Выраженіе встрѣчено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, — стою як у камені, оніміла. МВ. (О. 1862. III. 54). То же значеніе имѣетъ и выраженіе: як з каменю тесаний. Сижу, мов з каменю тесаний. Г. Барв. 211. 2) Драгоцѣнный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. Шевч. 46. 3) Жерновъ какъ въ обыкновенной, такъ и въ ручной мельницѣ, а также и въ гончарскихъ жорнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Посл. Млин на два камені. Желех. Шух. І. 261. млиновий камінь. Жерновъ. 4) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Шух. І. 255. 5) Вѣсъ въ 24, 30, 32, 36 фунтовъ. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну каменей сто. Закр. Гол. Од. 39. 6) синій камінь. Мѣдный купоросъ. Ум. камінець, каміньо́чок, -каміньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Рк. Макс. Пост ти при дорозі та на каміньочку. Н. п. Бодай пани при дорозі каміньчики били. Н. п.
Перепона, -ни, ж. Препона, препятствіе. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячи хисткі перепони. Мир. Пов. II. 41. Його не лякала жадна перепона. Левиц. Пов. 176.
Повнявий, -а, -е. Полноватый.
Пообдимати, -ма́ю, -єш, гл. То-же, что и обдути, но во множествѣ.
Рештак, рештування и пр. Cм. риштак, риштування и пр.
Нас спонсорують: