Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спродуватися
спрожиток
спрожогу
спрозорити
спрозоритися
спроквола
спромагатися
спромеж
спроміжність
спромога
спромогтися
спроможне
спроможний
спроможність
спросити
спросонку
спроста
спротивити
спротивитися
спрошувати
спружина
спрягати
спрягатися
спрягнути
спрягти
спрягти 2
спрямити
спрямуватися
спрянути
спрясти
спрят
спрятанник
спрятно
спрятування
спрятувати
спсувати
спудей
спуджувати
спуджуватися
спудза
спудити
спуз
спузарь
спузирити
спузиріти
спуск
спускалка
спускати
спускатися
спусковатий
спуст
спустити
спустілий
спустіння
спустіти
спусткувати
спустошалий
спустошення
спустошувати
спустувати
спутувати
спухніти
спухнути
спуховато
спуховий
спуховистий
спуховисто
спухово
сп'юх
сп'юшок
сп'янчити
сп'янчитися
сп'ясти
сп'ятити
сп'ячка
сп'ячник
срака
сральня
сратво
срати
срач
срачка
сребло
срем'я
сріберний
срібліти
срібло
сріблоглав
срібло-злотий
срібляний
срібляник
срібний
срібник
срібнити
срібнісінький
срібноводий
срібнозелений
срібнолукий
срібнолюбний
срібнорогий
срібняк
срібнястий
срібрений
сріб'яний
сс...
ссати
стабуритися
став
ставати
ставатися
ставець
ставидло
ставити
ставитися
ставище
ставка
ставляння
ставляти
ставма
ставний
Брикун, -на, м. 1) Рѣзвая лошадь. 2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178. 3) Своенравный человѣкъ. Ум. брикунець, брикунчик.
Дов'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. дов'язати, -жу, -жеш, гл. Оканчивать, окончить связывать. Ми дов'язували сьогодні пшеницю. — А ми свою ще вчора дов'язали. Зміев. у.
Зжовті́ти, -тію, -єш, гл. Пожелтѣть. Хоч як мак червонів, а я швидко зжовтів. Мог. 175.
Зрівна нар. Ровно? Поровну? Зрівна, дружбоньку, зрівна, край коровай здрібна. Гол. IV. 329.
Копилча, -чати, с. = копил 8. Угор. и Желех.
Кремезли́вий и кремезни́й 1) Крѣпкій, здоровый. Не закутуй дитину, то вона буде кремезлива. Берд. у. Старины люде були кремезніші. Харьк. 2) Твердый, неуступчивый. Хазяїн був чоловік кремезний и норовливий. МВ. ІІ. 76.
Марчу́к, -ка, м. Щенокъ, родившійся въ мартѣ.
Обмінок, -нка, м. = відмінок. Рк. Левиц.  
Письмак, -ка, м. 1) Грамотей. Борз. у. Аж тут обізветься письмак до громади. К. Досв. 77. 2) Плохой писатель. Засіли письмаки собором у сто душ. К. Дз. 118.
Тропник, -ка, м. Раст. Orobus vernus L. Анн. 236.
Нас спонсорують: