Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спродуватися
спрожиток
спрожогу
спрозорити
спрозоритися
спроквола
спромагатися
спромеж
спроміжність
спромога
спромогтися
спроможне
спроможний
спроможність
спросити
спросонку
спроста
спротивити
спротивитися
спрошувати
спружина
спрягати
спрягатися
спрягнути
спрягти
спрягти 2
спрямити
спрямуватися
спрянути
спрясти
спрят
спрятанник
спрятно
спрятування
спрятувати
спсувати
спудей
спуджувати
спуджуватися
спудза
спудити
спуз
спузарь
спузирити
спузиріти
спуск
спускалка
спускати
спускатися
спусковатий
спуст
спустити
спустілий
спустіння
спустіти
спусткувати
спустошалий
спустошення
спустошувати
спустувати
спутувати
спухніти
спухнути
спуховато
спуховий
спуховистий
спуховисто
спухово
сп'юх
сп'юшок
сп'янчити
сп'янчитися
сп'ясти
сп'ятити
сп'ячка
сп'ячник
срака
сральня
сратво
срати
срач
срачка
сребло
срем'я
сріберний
срібліти
срібло
сріблоглав
срібло-злотий
срібляний
срібляник
срібний
срібник
срібнити
срібнісінький
срібноводий
срібнозелений
срібнолукий
срібнолюбний
срібнорогий
срібняк
срібнястий
срібрений
сріб'яний
сс...
ссати
стабуритися
став
ставати
ставатися
ставець
ставидло
ставити
ставитися
ставище
ставка
ставляння
ставляти
ставма
ставний
Ватріти, -рі́ю, -єш, гл. Сгорать. Желех.
Найсампе́ред нар. = насамперед.
Обраховувати, -вую, -єш, сов. в. обрахува́ти, -ху́ю, -єш, гл. 1) Разсчитывать, разсчитать, сосчитывать, сосчитать, вычислить. Обрахуй лишень усе, щоб завтра було готове їхати у Корсун на ярмарок. Канев. у. 2) Обдумывать, обдумать. Не обрахувавши діла сього як слід, ми і Бога зневажаєм. О. 1862. III. 35.
Перегрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. перегріти, -рію, -єш, гл. Обогрѣвать, обогрѣть. Були б померзли, коли б не перегріла нас добра людина. Приходим додому вже й пізненько, нераненько: «Ой одчини, дівчино, перегріти серденько. Грин. III. 562.
Поляченько, -ка, м. Ум. отъ поляк.
Поприти, -рю, -риш, гл. = перчити. Вх. Уг. 261.
Потемний, -а, -е. Темноватый.
Ревун, -на, м. = рева. Ум. ревунець. Ревунці ревуть. Ном. стр. 298.
Розмочувати, -чую, -єш, сов. в. розмочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Іазмачивать, размочить. Скорину розмочити, душу промочити. Чуб. V. 1123.
Сявкати, -каю, -єш, сявкотіти, -кочу, -чеш, гл. О гусяхъ, преимущественно гусятахъ: гоготать. Вол. г. Гуска сявкоче. Вх. Пч. І. 15.
Нас спонсорують: