Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скубонути
скубрій
скубсти
скубти
скубтися
скувати
скугніти
скугу!
скудатися
скудлачити
скудлити
скудний
скудота
скудрявити
скудрявіти
скуза
скузуватися
скуйовдати
скука
скула
скулиніг
скулити
скулитися
скулка
скулоокий
скулочник
скумасно
скумбрія
скуп
скупавіти
скупарь
скупати I
скупати II
скупатися
скупердя
скупердяка
скупий
скупиндя
скупити
скупити 2
скупитися 1
скупитися 2
скупій
скупість
скупіти
скупія
скупляти
скупник
скупо
скуповувати
скуповуватися
скупощі
скупувати
скупуватий
скупучий
скупчити
скупчитися
скуп'яга
скурвай
скурвий
скурвитися
скурити
скуса
скусити
скусівник
скуска
скусник
скутий
скучати
скучень
скучний
скучник
скучно
скушати
скуштувати
скушувати
слабий
слабити
слабість
слабіти
слабішати
слабкий
слабко
слабнути
слабо
слабовитий
слабовінь
слабосилля
слабосильний
слабувати
слабуватий
слава
славен
славетний
славетник
славити
славитися
славний
славно
славонька
славут
славута
славутиця
славутний
слав'янин
слав'янка
слав'янолюбець
слав'янолюбство
слав'янський
слав'янщина
слання
сласний
сласно
сластьон
сластьонниця
слати I
слати II
слатися I
слатися II
слебізувати
Вигребти Cм. вигрібати.
Вилічування, -ня, с. 1) Высчитываніе, вычисленіе. 2) Вылѣчиваніе.
Грі́шка нар. (Дѣтск.). Грѣшно. О. 1862. IX. 118. Так грішка робить, а то бозя скара. Ном.
Дооко́ла нар. Вокругъ. У сине море сонце ясне тоне і своє світло, ніби кров червоне, по всій країні доокола сіє. Федьк.
Замазчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Окровавиться.
Злихословити, -влю, -виш, гл. Выбраниться, сказать дурное слово. Я питаюсь: що тобі треба? А він злихословив мені зразу. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Переміняти, -ня́ю, -єш, сов. в. перемінити, -ню́, -ниш, гл. 1) Перемѣнять, перемѣнить. Рудч. Ск. II. 128. 2) Замѣнять, замѣнить. Старий нездужа, а перемінити нікому: у його не було синів. Чуб. II. 92. Моя дочко, моя й переміночко! Хто мене буде й перемінять так, як ти переміняла? Мил. 219, 220.
Поверещати, -щу́, -щи́ш, гл. Покричать.
Різак, -ка, м. 1) Рѣзецъ, рѣзакъ, большой ножъ. 2) Рѣзакъ, ножъ въ разныхъ машинахъ. 3) Родъ короткой серпообразной косы для кошенія камыша на днѣпровскомъ лиманѣ. Херс. 4) = різачка. Рк. Левиц. 5) Раст. a) Stratiotes Aloides L. ЗЮЗО. I. 138. (Од різачки) варять і пють різак (росте в болоті). Грин. II. 318. б)степовий. Falcaria Rivini Host. ЗЮЗО. І. 123. 6) Кирпичъ изъ навоза для топлива. Він йому дав сажень різака. Верхнеднѣпр. у. 7) ? Ой грайте же мі музичейки гудаком різаком. Гол. І. 324.
Хвиткий, -а, -е. Скорый, поспѣшный. Своїм питаннячком хвитким не дала йому вимовити слова. МВ. (О. 1862. І. 79).
Нас спонсорують: