Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скубонути
скубрій
скубсти
скубти
скубтися
скувати
скугніти
скугу!
скудатися
скудлачити
скудлити
скудний
скудота
скудрявити
скудрявіти
скуза
скузуватися
скуйовдати
скука
скула
скулиніг
скулити
скулитися
скулка
скулоокий
скулочник
скумасно
скумбрія
скуп
скупавіти
скупарь
скупати I
скупати II
скупатися
скупердя
скупердяка
скупий
скупиндя
скупити
скупити 2
скупитися 1
скупитися 2
скупій
скупість
скупіти
скупія
скупляти
скупник
скупо
скуповувати
скуповуватися
скупощі
скупувати
скупуватий
скупучий
скупчити
скупчитися
скуп'яга
скурвай
скурвий
скурвитися
скурити
скуса
скусити
скусівник
скуска
скусник
скутий
скучати
скучень
скучний
скучник
скучно
скушати
скуштувати
скушувати
слабий
слабити
слабість
слабіти
слабішати
слабкий
слабко
слабнути
слабо
слабовитий
слабовінь
слабосилля
слабосильний
слабувати
слабуватий
слава
славен
славетний
славетник
славити
славитися
славний
славно
славонька
славут
славута
славутиця
славутний
слав'янин
слав'янка
слав'янолюбець
слав'янолюбство
слав'янський
слав'янщина
слання
сласний
сласно
сластьон
сластьонниця
слати I
слати II
слатися I
слатися II
слебізувати
Вого́ник, -ка, м. Огонекъ. Ум. отъ вого́нь.
Жи́тнище, -ща, с. Поле гдѣ была посѣяна рожь. Вас. 196.
Зрівна нар. Ровно? Поровну? Зрівна, дружбоньку, зрівна, край коровай здрібна. Гол. IV. 329.
Му́рзатися, -заюся, -єшся, гл. Пачкаться, мараться, муслиться. Їж, та не мурзайся.
Нелюдяний, -а, -е. 1) Нечеловѣческій, безчеловѣчный; злой, недобрый. Бодай той непрощений був, хто видумав таку нелюдяну науку. Св. Л. 62. Який він добрий був для вас, а ви для його сиріт такі нелюдяні. Св. Л. 127. 2) Необходительный, непривѣтливый.
Первозім'я, -м'я, с. Первый санный путь.
Передмурря, -ря, с. Ограда; оплотъ. Передмурря всього християнства, що стоїть з мечем на чаті супротив поганства. К. ХП. 64.
Приощажати, -жаю, -єш, сов. в. приощади́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Сберегать, сберечь, приберегать, приберечь. Я приощажала на зіму капусту. Н. Вол. у.
Спотворювати, -рюю, -єш, сов. в. спотво́рити, -рю, -риш, гл. 1) Уродовать, изуродовать, исказить, обезобразить. Лихо не вморить, так спотворить. Ном. № 2004. 2) Портить, испортить, избаловать. Такий хлопець натуристий. Чи ми його так малим спотворили? А тепер, як чого схотів, так щоб було! Черн. у.
Увіймити, -млю́, -миш, гл. Отнять.
Нас спонсорують: