Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Високочолий, -а, -е. Съ высокимъ челомъ; съ высоко поднятой головой. Мов ті діди високочолі дуби з гетьманщини стоять.
Гаманчик, -ка, м. Ум. отъ гаман.
Гладуха, -хи, ж. Полная, жирная женщина.
Загорі́лець, -льця, м. Фанатикъ.
Колісня, -ні́, ж.
1) = колішня. 2) мн. колісні. Родъ вышивокъ.
Куроспів, -ву, м. = куропіння.
Маркі́тно нар. 1) Скучно, невесело. 2) Жутко.
Негодящий, -а, -е. Негодный.
Приставити Cм. приставляти.
