Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

служащий
служба
службовий
службонька
служебка
служебниця
служебочка
служениця
служення
служенька
служечка
служивий
служитель
служителька
служити
служка
служниця
слуква
слуп
слупик
слупок
слупувати
слупчастий
слупчик
слутий
слутити
слух
слухало
слухання
слухати
слухатися
слухач
слухащий
слухм'яний
слухняний
слухняно
слухнянство
случай
случка
слушний
слушність
слушно
сльоз
сльоза
сльозавий
сльозина
сльозити
сльоси
сльота
сльотавий
слюга
слюз
слюзавий
слюзити
слюзувати
слюсак
слюсарство
слюсарський
слюсарь
слюсарювати
слютняк
сляж
смага
смаглій
смаглюватий
смагнути
смажений
смажениця
смажити
смажитися
смажка
смажний
смажниця
смажно
смак
смаковитий
смакота
смакувати
смалений
смалець
смалити
смалій
смалький
смальнути
смальцований
смальцювати
смалятина
смарагд
смаркатий
смаркач
смаркля
смаровіз
смаровний
смарувати
смачен
смачити
смачний
смачніти
смачно
смердак
смердіти
смердюк
смердюх
смердюха
смердючий
смердючка
смерек
смерековий
смеречє
смеречина
смеречнюк
смеречок
смерічка
смерк
смеркання
смеркати
смеркатися
смерком
смертельний
смертенний
Відкараскатися, -каюся, -єшся, гл. Отдѣлаться, отбояриться. Лихим лихом причепивсь, насилу відкараскався від його. Черк. у.
Гаєчка, -ки, ж. Ум. отъ гайка 1.
Друко́ваний, -а, -е. Печатный. Друкована словесність. К. XII. 114. Як же піднялися братства церковні свою.... віру од Унії наукою церковною, книжками друкованими та школами братськими боронити. К. Хмельн. 123. 2) Ученый (иронично). Такі, бачте, люде: все письменні, друковані, сонце навіть гудять. Шевч. 122. Люде письменні й друковані. К. (О. 1861. II. 230). Иногда употребляется умышленно въ двузначномъ смыслѣ: можно понять, что дѣло идетъ и о тѣлесномъ наказаніи друком (дрюком) — т. е. палкою. Вчений, та не друкований (дрюкований) т. е. недоученный — подразумѣвается: при помощи дрюка, палки, почему въ варіантахъ этой пословицы бываетъ и такъ: вчений, та не довчений, — не провчений, — не товчений. Ном.
Дуре́ць, -рця́, м. Раст. Lolium temulentum. Шух. І. 21.
Зрадзілля, -ля, с. раст. Agrimonia Eupatorium. Шух. І. 21.
Капи, -пів, м. мн. Союзы у сапогъ.
Купальниця, -ці, ж. Купальщица. Полт. г.
Пішковий, -а́, -е́я́рмарок. Ярмарка, на которую сходятся пѣшкомъ вслѣдствіе эпизоотіи. Був пішковий ярмарок, а скотини не було, бо хвороба на скотину всюди була. Волч. у. (Лобод.).
Хирний, -а, -е. 1) Болѣзненный, безсильный. Чоловік хирний. Черк. у. Та там дівча замліле, більш хирне, ніж здорове. Черниг. г. До твоїх ніг мої руки хирні простягаю. К. МБ. XI. 149. 2) Ничтожный, плохой, скверный. Мовчи, хирний! Ном. № 13094. Десь вража мати підкусила, щоб хирний тут ти не сидів. Котл. Ен. І. 32. Ляж, хирний, та й мовчи, а з паном не рівняйсь! Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 83).
Чічка, -ки, ж. 1) Цвѣтокъ. Шух. I. 184, 18. На його могилі четверті вже чічки процвітають: і білі, і голубі, і всякі. Федьк. Пов. 44. Ой зацвіла красна чічка. Гол. IV. 489. 2)жовта = козельці, Ranunculus. Шух. І. 20. Ум. чі́чечка. Гол. II. 762. Cм. чи́чка.
Нас спонсорують: