Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стрига
стригавка
стригнути
стригти
стригун
стриєчний
стрижай
стрижак
стрижачка
стрижень
стрижій
стрижка
стрижча
стрий
стрийна
стрик
стрикачка
стрики-брики
стрим
стримати
стримувати
стрих
стрихіль
стрихулець
стрицовий
стрібло
стрібний
стрібувати
стрівати
стріватися
стрівка
стрівожити
стрівожитися
стрій
стрійний
стрійно
стрікати
стрікнути
стріл
стріла
стрілецтво
стрілець
стрілецький
стрілити
стрілиця
стрілка
стрілкуватий
стрілочка
стріль
стрільба
стрільний
стрільнути
стрільня
стрільцювати
стрільчик
стрільчити
стріляйник
стріляний
стріляти
стрімголов
стрімкий
стрімко
стрімляк
стрімчастий
стрінути
стріп
стріпнути
стріпотати
стріскати
стріт
стрітенний
стрітення
стрітенський
стріти
стріть
стріха
стріхавий
стріхіль
стріч
стріча
стрічань
стрічати
стрічатися
стрічений
стрічення
стрічечка
стрічка
стрічний
стрішка
строгий
строго
строжити
строїти
строїти 2
строїтися
стройка
стройний
стройно
строк
строка
строкарь
строкатий
строковець
строковий
стром
строма
стромити
стромляти
стромлятися
стромовина
стромота
стропа
стропитися
строчити
строчільний
строчок
строщити
строюдити
струб
струг
Бідота, -ти, ж. 1) = біднота 1. Коли кого вбачав я без одежі, на холоді та на дощі в бідоті К. Іов. 67. 2) = біднота 2. Сим. 235.
Деся́тка, -ки, ж. 1) Десятка въ картахъ. КС. 1887. VI. 463. 2) Полотно въ десять пасмъ. Чуб. VII. 408. 3) Талька пряжи для сѣтей въ 10 пасмъ. Вас. 187. 4) При счетѣ денегъ: а) 10 копѣекъ. О. 1862. II. 42. б) 10 рублей (преимущ. въ одной ассигнаціи или монетѣ). Пійди да зароби десятку, дак і будемо держати, буде защо й поховати Г. Барв. 508. 5) Кучка въ десять сноповъ. Рк. Левиц.
Догля́нути Cм. Доглядати.
Кватиря, -рі, ж. = кватира. Да й іди, мати, поскорій із хати! Да что й, мати, на ворота поглядаєш? Да чому й, мати, да кватирі не шукаєш? Грин. III. 379. Мені звелів капраль іти на кватирю. Федьк. Виглядає в кватирю, чи не йде ще мужик з поля. Федьк.
Наси́лу, нар. Съ трудомъ, едва. Насилу десять чоловік його подужали. Стор. Насилу ноги волочу. Мет. 167.
Огурний, -а, -е. 1) Строптивый, упорный, упрямый. Огурна дитина. Брацл. у. 2) Непривѣтливый, несообщительный. Ну, та й огурний народ тут: і слова не доб'єшся. Брацл. у. Ум. огурне́нький.
Отцевщина, -ни, ж. = батьківщина. А той запорожець як неблагополучно стало у Січі, прийшов на отцевщину. О. 1861. X. 33.
Поналежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Належаться (о многихъ).
Пообтикати, -ка́ю, -єш, гл. Обтыкать (во множествѣ).
Притаїтися, -таю́ся, -їшся, гл. Притаиться. Грин. II. 117. Притаилась, ніби б то нежива. Рудч. Ск. І. 173. Притаїлись біля ганку. Стор. МПр. 80.
Нас спонсорують: