Австрія́цький, -а, -е. Австрійскій.
Дворя́к, -ка́, м. = Двора́к. Ум. Дворя́ченько. Став дворяченько да став на поміст, прилітає до дворяка вість. — Здоров, здоров, пане зятю, чужий та не наш, бо вже твоїй миленької на світі не мат.
Новиця, -ці, ж. ? Будемо ми (пчоли) при саду рої роїти і меди носити у пана господаря у його бортях і в його новицях.
Перебурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Перестать ворчать.
Передрочитися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) О скотѣ: перестать бѣгать метаться отъ укусовъ оводовъ.
2) Перестать капризничать, бѣситься.
Погукувати, -кую, -єш, [p]одн. в.[/p] погукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Покрикивать, крикнуть. Сама, як пані, тільки погукує: «А се подай, а те принеси!» За ворота вийшла, косу чесала, та на своїх дружок погукувала. Погукують плугатарі, поганяючи воли в плузі. Годі! — погукнула на ввесь голос свій. Погукнув він (на хлопця): біжи мерщій та спитайся.
Пообертати, -тію, -єш, гл. То-же, что и обернути, но во множествѣ. Хто ж це мені глечики пообертав?
Розгейкатися, -каюся, -єшся, гл. = розгайкатися.
Стійло, -ла, с. = стігло. Знай коза своє стійло. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано?
Устрічний, -а, -е. Встрѣчный.