Віднімати, -маю, -єш, сов. в. відняти, -німу, -меш, гл. Отнимать, отнять, отобрать. А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто відняв?
Глядівний, -а, -е. Ловкій, проворный.
Догуля́ти, -ся. Cм. Догулювати, -ся.
Дякі́вство, -ва, с. 1) Должность дьячка. 2) соб. Дьячки. Наїхало до попа того дяківства та попівства повен двір.
Залозува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Страдать гландами, опухолью слюнныхъ железъ. Мої воли тепер залозують.
Ма́ло нар. Мало, немного. Розуму багато, а грошей мало. А діти на тоє і мало не дбають. мало не, мало-мало не, мало що не. Чуть не, чуть-чуть не, едва не. За ним ідуть мало-мало не три тисячі. Мені мало рук не вломили, а ти мовчиш. Боже мій! мало коромисла не впустила і слова не промовлю — зраділа. за мало. Слишкомъ мало. ні мало не. Нисколько. Ой ви ж мені в злій годині ні мало не важкі. Сравн. ст. менше. Менше вкусиш, борше лигнеш.
Межува́ти, -жую, -єш, гл. 1) Межевать. Ой уступив москаль у запорозьку землю та й став межувати, де слободи, де городи добре буде сажати. 2) Граничить. Чернігівська губернія межує з київською.
Проговорювати, -рюю, -єш, сов. в. проговори́ти, -рю́, -риш, гл. Проговаривать, проговорить. Не проговориш до його ні словечка.
Тесляр, -ра, м. = тесля 1.
Хлюпнутися, -нуся, -нешся, гл. Одн. в. отъ хлюпатися. Чай хлюпнувся і розлився.
