Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. І посходились апостоли до Ісуса. Подибує він раз янгола, ци апостола. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь.
Безсуддя, -дя, с. Отсутствіе законности, беззаконіе.
Валятися, -ляюся, -єшся, гл. 1) Падать, валиться. Пішла мати тиняючись, по під тином валяючись. 2) Валяться. Ой не дурно моїх братів китиці по шляху валяються. Валяється, як свиня в барлозі. 2) Пачкаться. Валятися у глину. Коло чого ходиш, тим і валяєшся.
Гиля! меж. Крикъ на гусей, утокъ, голубей. Гиля, гиля, селезню, додому. Ой гиля, сизі голубоньки, нп високе літання.
Дворо́к, -рка́, м. Ум. отъ двір.
Затерча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. О поющемъ соловьѣ: дробью разсыпаться. (Соловейко) защебече, затерчить.
Звал, -лу, м. Сваливаніе, упадъ. Бий мати до звалу.
Ірвонути, -ну́, -не́ш, гл. = рвонути. Воно ж за чуб як ірвоне.
Одинадцятеро числ. Одинадцать. Дивиться — одинадцятеро дочок.
Хосний, -а, -е. Полезный.
