Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глушник

Глушник, -ка, м. Раст. = глушиця. Вх. Пч. ІІ. 32.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 292.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛУШНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛУШНИК"
Аби́р! Cм. союзъ А, 6.
Жерлуха, -хи, ж. Раст. Lepidium Sativum. 
Зе́мленька, -ки, ж. Ум. отъ земля.
Квокати, -каю, -єш, гл. = квоктати. Угор.
Обрідчастий, -а, -е. = обрідкуватий. Оця пшениця густа та хороша, а ця обрідчаста. Кобел. у.
Покоївчин, -на, -не. Принадлежащій горничной. Желех.
Поперек, -ку, м. Поясница; талія. Обняла за поперек. Котл. Ен. VI. 37. Ум. поперечок.
Реготатися, -чуся, -чешся, гл. 1) Хохотать. Ніч наша регоче, коровая хоче. Мет. 164. Що Микита сміється, до Марусі береться: а Маруся регочеться, до Микити не хочеться. Чуб. V. 177. 2) Ржать. Вх. Лем. 460.
Утоплий, -а, -е. Утонувшій. Павлогр. у.
Цвірчати, -чу, -чиш, гл. 1) О сверчкѣ: сверчать, трещать. Ном. № 13831. 2) Чирикать. Птах цвірчит. Вх. Лем. 480.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛУШНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.