Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глумити

Глумити, -млю, -миш, гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара Божа, що людей глумила. Мет. 437. Дітвора глумить тільки отті оріхи. Нов.-Сѣверск. Було б тобі, вражий сину.... нас трох не кохати, нас трох не глумити. Рудч. Чп. 178.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 291.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛУМИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛУМИТИ"
Аблега́т, -та, м. Депутатъ (Галиц.). Голов. ІІІ. 261.
Горно́чок, -чка, м. Горшочекъ. Вх. Лем. 405.
Дво́рський, -а, -е. Дворовый (человѣкъ). Дворський чоловік Кіндрат, — усією як раз сем'єю робить він на пана. О. 1862. VI. 62.
Забія́ка, -ки, м. Убійца, разбойникъ. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233.
Лицюва́ння, -ня, с. Перелицовываніе.
Оказуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. вказатися, -жуся, -жешся, гл. Отзываться, отозваться, объявиться, показаться. Я до нього: хто там? Окажись — хто! — Не обзивається. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Поналякувати, -кую, -єш, гл. Напугать (многихъ). Вони своїх дітей дуже поналякували то циганами, то дідом з торбою. Богодух. у.
Посоватися, -ваюся, -єшся, гл. Подви́гаться, посоваться.
Самостайно, самостійно, нар. Самостоятельно. Морд. Пл. 42.
Хмурно нар. 1) = хмарно. Грин. ІІІ. 191. Зраня було хмурно. Камен. у. 2) Печально, грустно. Ум. хмурненько, хмурнесенько. Тобі буде все хмурненько, а мені веселенько. Грин. ІІІ. 308.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛУМИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.