Говірка, -ки, ж.
1) Выговоръ, діалектъ, манера говорить. У литвинів говірка не така, як у нас. Пані наша.... з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної.
2) Разговоръ, говореніе. А я хотів би почути говірки женихової. У тій тихій говірці їм почулася грізна буря.
3) Пересуды, сплетня. Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Ум. говіронька. Така тиха, така й мова, така й говіронька.
До-Шни́ру, до-шни́ря, нар. Совершенно, дочиста. Усе до-шниру забрали у двір. Вона видрала з-за нігтя все до шниру, все йому росказала. Cм. шнир.
Завойовни́к, -ка, м. Завоеватель. 137.
За́друге нар. Вторично. Задруге посіяв буряки, бо то кузка, то мороз побив.
Ковила, -ли, ж. = тирса. Ковила, що стелеться по широких степах.
Напога́нювати, -нюю, -єш, сов. в. напога́нити, -ню, -ниш, гл. Нагаживать, нагадить.
Почки, -чо́к, ж. мн.
1) Внутренности (тѣла).
2) Зернышки тыквы.
Приполок, -лка, м. Доска возлѣ печки, на которой лежатъ доски пола.
Прищебнути, -ну, -неш, гл. Застегнуть. Прищебни гаплик.
Сиричуватий, -а, -е. Недостаточно выдѣланный, изъ недостаточно выдѣланной кожи. Підошва сиричувата. Сиричуваті постоли.
