глузливий
Глузливий, -а, -е. Насмѣшливый. Вона в мене добра й вірна жінка, тілько дуже жвава, жартлива й глузлива.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 290.
Том 1, ст. 290.