Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глумота

Глумота, -ти, ж. Подниманіе на смѣхъ, издѣвательство.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 291.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛУМОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛУМОТА"
Будник, -ка, м. Работникъ на поташномъ заводѣ. Ум. будничок.
Допуска́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Допускаться.
Заплі́тувати, -тую, -єш, гл. = заплітати.
Засла́ти I Cм. засилати.
Навчи́ти, -ся. Cм. навчати, -ся.
Патрахіль, -лі, ж. Епитрахиль. Рудч. Ск. І. 198. На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль замотаний. Св. Л. 109.
Пошкамотати, (-таю, -єш?), гл. Изорвать въ куски, истерзать. А в тої жінки груди геть пошкаматані, гей би пси пошарпали. ЕЗ. V. 217.
Прищепатися, -паюся, -єшся, гл. = прищеплюватися. О. 1862. І. 59.
Цілість, -лости, ж. Цѣлость.
Чини, -нів, мн. 1) Мѣсто, гдѣ перекрещиваются нити основы. Конст. у. МУЕ. III. 21. Шух. І. 259. 2) Колышки въ сновалкѣ, при помощи которыхъ дѣлаются чини 1. Лохв. у. Вас. 202.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛУМОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.