дужка
Дужка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дуга. 2) Ушко у сосуда. 3) У ведра, лагунки: веревка или металлическій пруть, которымъ соединены его уши. 4) У корзины — ручка, соединяющая ея бека. 5) Анат. ключица. 6) напитися по дужку. Напиться вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув.... Ум. дужечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Том 1, ст. 453.