Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дуйний

Дуйний, -а, -е. Сильно дующій (о вѣтрѣ). Дуйні вітрове, дрібні дожджове. Гол. ІІ. 3.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЙНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЙНИЙ"
Гуля́ночка, -ки, ж. Ум. отъ гулянка.
Досто́ювати, -то́юю, -єш, сов. в. досто́яти, -то́ю, -їш, гл. 1) Достаивать, достоять. І в церкві достояла мов спокійна. МВ. І. 102. 2) Дозрѣвать, дозрѣть. (Конопелькам) не дали вітри да достояти. Грин. ІІІ. 122.
Дуйний, -а, -е. Сильно дующій (о вѣтрѣ). Дуйні вітрове, дрібні дожджове. Гол. ІІ. 3.
Ду́рність, -ности, ж. Глупость. А все то дурність робе. Камен. у. Молодість — буйність, а буйність — дурність. Ном. № 8717.
Керея, -ре́ї, ж. = кирея. Уповала, мамцю, на керею, — думала бути попадею. Мет. 237.
Підзамчанський, -а, -е. Находящійся въ мѣстности передъ замкомъ. Підзамчанські хати. К. ЦН. 174.
Поназначати, -ча́ю, -єш, гл. Отмѣтить, намѣтить, обозначить (во множествѣ).
Посохнути, -ну, -неш, гл. Высохнуть. Земля посохла була — от він її змочив. Полт. Инше насіння, посходивши, посохло. Єв. Л. VIII. 5.
Умонятися, -няюся, -єшся, гл. Устать, утомиться.
Ферфела, -ли, ж. Мятель. Фр. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУЙНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.