Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дурчати

Дурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Урчать, бурчать. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не дурчала. Ном. № 12172.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 458.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРЧАТИ"
Борщевий, -а, -е. Относящійся къ борщу.
Висмичок, -чка, м. Ум. отъ висмик.
Дові́рити Cм. Довіря́ти.
Дровору́б, -ба, м. Дровосѣкъ.
Дьор, -ру, м. Въ выраженіи: дьо́ру да́ти. Удрать. Кв.
Козакоман, -на, м. Любитель козаковъ. Слово, введенное Кулишемъ: Присвят усіх моїх творів землякам-козакоманам. К. Дз. 100.
Ме! меж., выражающее блеяніе овцы. Прийде коза до воза да й скаже: ме! Ном. № Ні ґу, ні ме. Ничего не можетъ сказать. Мнж. 163.
Повідкладати, -да́ю, -єш, гл. Отложить (во множествѣ).
Позлотка, -ки, ж. = позлітка 1. Позлотку із чистого коміра воздирає. АД. І. 250.
Розрабувати, -бую, -єш, гл. Разграбить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУРЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.