Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дурнота

Дурно́та, -ти, ж. 1) Глупость. 2) соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз. 107.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 458.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНОТА"
Бандазка, -ки, ж. = бандаж. Галиц.
Дитя́точко, -ка, с. Ум. отъ дитя.
Каплунити, -ню, -ниш, гл. Выхолащивать. Черниг. Желех.  
Мохна́ток, -тка, м. — біла́вий. Раст. Lurula alba. Шух. І. 20.
Нара́да, -ди, ж. Совѣщаніе.
Облічитися, -чу́ся, -чишся, гл. Сдѣлать разсчетъ. Пив, гуляв цілий тиждень, а як облічився з шинкарем, то й нічим заплатити.
Паліччя, -чя, с. соб. Палки. Мнж. 169.
Подирчати, -чу, -чиш, гл. Подребезжать.
Циганиха, -хи, ж. Жена цыгана. Поховав піп циганиху. Рудч. Св. І. 70.
Чистюнький, -а, -е., Ум. отъ чистий. Фр. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУРНОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.