Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дурнота

Дурно́та, -ти, ж. 1) Глупость. 2) соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз. 107.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 458.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНОТА"
Бурий, -а, -е. 1) Бурый, сѣрый. Бурий, як вовк. Фр. Пр. 130. 2) О головномъ уборѣ: въ складкахъ, въ сборкахъ. Вх. Уг. 225. 3) Сердитый, разсерженный. Фр. Пр. 130.
Вакан, -на, м. Участокъ земли въ шесть десятинъ. Вас. 197.
Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Мет. 152. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. Ном. № 7636. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. Чуб. V. 406. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане. Чуб. V. 624.
Загострюва́тися, -рююся, -єшся, сов. в. загостри́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Заостриваться, заостриться.
Запеча́литися, -люся, -лишся, гл. Опечалиться. Вийду я за гай, гляну на свій край, та й зажурюся, запечалюся. Лавр. 8.
Заскварча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = зашкварчати. ЗОЮР. II. 18.
Корова, -ви, ж. Корова. Піди до льоху, до корови, пт швидче, хаме!.. Шевч. 132. Вийшло сім корів. Опат. Ум. корівка, корівонька, корівочка. Корівонька, рику-рику! Рудч. Ск. І. 50.
Лакомство, -ва, с. 1) Лакомство, чревоугодіе. 2) Утѣхи, чувственныя наслажденія. Потурчився, побусурменився для панства великого, для лакомства нещасного. Дума. 3) Алчность, жадность.
Рождати, -даю, -єш, гл. = рожати.
Розгублювати, -люю, -єш, сов. в. розгубити, -блю, -биш, гл. Растеривать, растерять. Ліжника не зробила і вовницю розгубила. Чуб. V. 1143.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУРНОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.