Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дурність

Ду́рність, -ности, ж. Глупость. А все то дурність робе. Камен. у. Молодість — буйність, а буйність — дурність. Ном. № 8717.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 458.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНІСТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНІСТЬ"
Бігнути, -ну, -неш, гл. = бігти. Драг. 267. Бігнуть, пливуть човенцями. АД. І. 246.
Дуженько нар. Ум. отъ дуже. Довольно сильно.
Запро́сини, -син, ж. мн. Приглашеніе.
Маршува́ти, -шую, -єш, гл. Маршировать. КС. 1882. V. 353.
Нездоліти, -лію, -єш, гл. Болѣть. Борз. у.
Підволокти Cм. підволікати.
Підсошок, -шка, м. Подпорка въ плетнѣ.
Рожево нар. Розовымъ цвѣтомъ, розово. Тілько з краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. ІІ. 188. І синьо, й рожево коло тії хатки. МВ. І. 18.
Стіб, -бу, м. Стежокъ. Шух. I. 154, 153.
Стрим, -му, м. Удержъ. Cм. упин. Нема стриму вдовиному сину. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУРНІСТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.