Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

думно

Ду́мно нар. 1) Задумчиво. Шкода здоганяти, шукати, гукати! Пішла луна по гаєві сумно. Ніхто не озвався, а ні засміявся, зоставсь козак сам собі думно К. Досв. 67. 2) Гордо.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУМНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУМНО"
Ворож, -жа, м. = ворожбит. Вх. Лем. 400.
Зба́бчений, -а, -е. Сморщенный. Горох збабчений. Вх. Лем. 417.
Збігленя́, -ня́ти, с. Выкидышъ. Вх. Зн. 20. Желех.
Мо́рений, -а, -е. Усталый, изнуренный. Морений кінь.
Пообпоганюватися, -нюємося, -єтеся, гл. Обгадиться (о многихъ).
Скляничина, -ни, ж. Кусокъ стекла, склянка. Вх. Лем. 466.
Співацький, -а, -е. Относящійся къ пѣвцу, пѣвчему.
Сполохнути, -хну, -неш, гл. Однокр. отъ сполохати. Вспугнуть. Живе так, як сорока на тину: хто йде, — сполохне. Ном. № 2115.
Тиркотайло, -ла, с. Трещотка, стукалка. Вх. Уг. 271.
Фацкати, -каю, -єш
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУМНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.