Воко, -ка, с. = око. мн. вочі, вічі. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Лізе в вічі мов оса. Довго, довго козаченька вічми провожала. у вічу = в очу. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічу засвітились. Ум. вочко, вічко, мн. ч. вочка, вочиці, вічка, віченьки. Соньки-дрімки у віченьки.
Гавкучий, -а, -е. Громко лающій, часто лающій. Це в нас гавкучий собака. — Щеня гавкуне.
Дові́дати, -ся. Cм. Довідувати, -ся.
Перелюбки, -бок, ж. мн. = перелюб. — з ким зчиняти. Творить съ кѣмъ прелюбодѣяніе.
Пранцюватий, -а, -е. 1) Зараженный сифилисомъ.
2) Бранное: негодный, мерзкій. Пранцюваті коні. Набрались пранцюватого духу.
Сотка, -ки, ж.
1) Сотня, сотенка. Тасує вівці все на три сотці.
2) Нитка, низка. Сотка грибів.
Татенько, татечко, -ка, м. Ум. отъ тато.
Тік II, то́ку, м. Растопленный жиръ. Пироги в тоці.
Улесливий, -а, -е. Льстивый, вкрадчивый. Чоловік улесливий.
Хропнути 1, -ну, -неш, гл. Ударить, бросить со звукомъ, разбить (о посудѣ). Не вгадала, як і хропнула вона миску.
