Високочолий, -а, -е. Съ высокимъ челомъ; съ высоко поднятой головой. Мов ті діди високочолі дуби з гетьманщини стоять.
Гайдучок, -чка, м. Ум. отъ гайдук.
Доскрі́бувати, -бую, -єш, гл. = доскрібати.
Здви́гувати, -гую, -єш, гл. = здвигати. Брати тільки плечима здвигують.
Ли́сина, -ни, ж. 1) Плѣшь, лысина. Не по чім і б'є, як не по лисині. 2) Бѣлое пятно на лбу у животныхъ. Як уродиться лоша з лисиною, то так воно й пропаде. 3) Проталина, прогалина, при снѣжномъ покровѣ мѣсто, свободное отъ снѣга. Лисина чорної землі на добрій санній дорозі. 4) Поляна въ лѣсу. Ум. лисинка.
Майдала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Болтать, махать. Як налетить орляка на зайця та як ударе його крилом, а той, бідненький, перекинеться доголічерева та лапками майдалає, майдалає, та кричить тобі неначе дитина.
Недовольність, -ности, ж. Неудовольствіе. Гака між ними недовольність пішла.
Повипростуватися, -туємося, -єтеся, гл. Выпрямиться (о многихъ). Усі повипростувалися, стоять, як салдати на муштрі.
Позлотка, -ки, ж. = позлітка 1. Позлотку із чистого коміра воздирає.
Причільник, -ка, м. Часть очіпка (охватывающая лобъ?)
