Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Наколо́чувати, -чую, -єш, сов. в. наколоти́ти, -лочу́, -тиш, гл. Набалтывать, наболтать, намѣшивать, намѣшать. Наколотила сажі та й маже йому шию. наколотили горо́ху з капустою. Наговорили или надѣлали пустяковъ.
Підшийник, -ка, м. = підчіпок.
Пожахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Испугаться. Часом Галя пожахнеться.
Протесати, -шу́, -шеш, гл.
1) Протесать.
2) Потерять? утратить? Згубив Сава, протесав Сава свою віру навіки.
Скопич, -ча, м. ? Скопичу луста, погоничу луста, а малому дитяті скоринка.
Сп'ячка, -ки, ж. = сп'юха.
Сумирний, -а, -е. Смирный, кроткій. А що вже Василько, — тихий, сумирний: і в хаті не чуть, і на дворі не видно.
Телеп меж., выражающее моментъ паденія, особенно во что-нибудь жидкое.
Флудець, -дця и флудик, -ка, м. Часть ткацкаго станка, иначе сват, цьвак.
