Верівчаний, -а, -е. Веревочный.
Гвинт, -та, м. = шруб. Ум. гвинтик. Чистив він ту рушницю і загубив маленького гвинтика.
Граття́, -тя́, с. 1) Игра на инструментѣ. 2) Игра (забава). З граття то й лихо буває: у нас два парубки боролися, та й руку один виломив.
Дей меж. = Дій. Гай, гай! ой дей же його кату! Еол, насупившись, сказав.
Добич, -чі, ж. 1) Добыча. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали. 2) Скотъ. Ум. Доби́ченька.
Заплю́щити, -ся. Cм. заплющувати, -ся.
Лазіння, -ня, с. Ползаніе.
Обголити, -ся. Cм. обголювати, -ся.
Прирожденний, -а, -е. 1) Природный, врожденный. Луччий розум прирожденний, як научений. Прирожденна відьма не така злюща, як учена.
2) Рожденный, родной (о сынѣ, дочери). Виходь, мати, з віком стрічать своїх діток: одно дитя прирожденнеє, друге дитя суженеє.
Ситний, -а, -е. !) = ситий 1. Ті діти були такі голодні і на тую хвилю, як І. Христос прирік, стали дуже ситними.
2) Питательный, сытный. Ситна паша. Ой пийте, ляхи, води калюжі, води-калюжі болотянії, а що пивали на тій Вкраїні меди та вина ситнії.
3) = ситий 3. Земля ситна.
4) = ситий 5. Пита ситний худого: а куди ти йдеш.
5) Богатый, хлѣбородный. Туда (в Сербів) ситні краї, не так як у нас.
