Вимова, -ви, ж.
1) Выговоръ, произношеніе.
2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч.
3) Отговорка. Ум. вимовка. Ти береш тридцять рублів, а вимовна яка есть у тебе? Хоч свита або що?
Зависа́ти, -са́ю, -єш, сов. в. зави́снути и зави́сти, -сну, -неш, гл. 1) Вѣшаться, повѣситься; повиснуть. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Червоне намисто в шинкарки зависло. Мертвець за ним і собі у дзвіницю, та в дірці, що перехрещена, і завис на хресті. На віях, мов дві перлини, сльози зависли. 2) Оставаться, остаться неуплаченнымъ, накопляться, накопиться (о платежахъ, недоимкѣ, долгахъ). Я й платив, щоб подать не зависала. 3) — на кому́. Лежать на комъ, лечь на кого. На твоїй голові все зависло, бо ти староста.
Когутій, -я, -є. = когутячий.
Мета́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Метать, бросать. Камнем на Степана метали. 2) Наливать. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає.
Погасити, -шу́, -сиш, гл. Потушить, погасить. А в рум'янцю така сила, що всі цвіти погасила.
Прочекати, -ка́ю, -єш, гл. Прождать.
Сморщина, -ни, ж. У сапожниковъ: деревян. дощечка, вставляемая въ передокъ сапога, когда сапогъ на колодкѣ.
Тиран, -на, м. Тиранъ. Повсюдно жертва стогне від тирана.
Фуфловиця и фуфулиця, -ці, ж. = фуфалиця.
Чуло нар. Чувствительно, нѣжно. Сестро моя милая, — чуло промовив він.
