Зая́кати, -каю, -єш, гл. Заговорить, закричать: «Я! я!» Братця! хто хоче горілку панську пити? — Я! я! я! так усі й заякали.
Краголь, гля, м.
1) Родъ кегля. Cм. краколь и скраголь.
2) Родъ скалки для катанья? (Хуста) качала в краглю на столі.
Недогризок, -зка, м. Огрызокъ.
Обхаючувати, -чую, -єш, сов. в. обханю́чити и обхаючити, -чу, -чиш, гл. Чисто прибирать, прибрать, привести въ пріятный видъ. Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене. Яблуня каже: «обхаюч мене».
Перебендювати, -дюю, -єш, гл. 1) Капризничать, привередничать. Не перебендюй бо так довго, Солопію! 2) Болтать.
Поноченько нар. Довольно темно. Поноченько тоді вже було, не зовсім і видко — не можно і розібрать — що воно. Уже стало поноченько добре, як ми верталися з поля.
Простежити, -жу, -жиш, гл. Прослѣдить.
Розбігтися Cм. розбігатися.
Творитися, -рюся, -ришся, гл.
1) Дѣлаться, происходить. І ніхто не знав того дива, що твориться серед ночі в гаї.
2) — на що. Мѣшаться во что. Він мені гворив, обим ся на тото не творив.
Щербатий, -а, -е. 1) Съ зазубриной, надколотый, вызубренный. Щербатого горшка ніколи не направиш. Колись і моя копійка не щербата була.
2) О человѣкѣ: у котораго выпалъ одинъ или нѣсколько зубовъ.
3) Вообще съ изъяномъ, съ недостаткомъ, неудачный. щербата до́ля. Горькая судьбина.
4) О лунѣ: на ущербѣ. Щербатий місяць.
5) щербата правда. Не вполнѣ правда, скорѣе ложь, чѣмъ правда. Ум. щербатенький. Правда, та щербатенька.
