Брескинка, -ки, ж. Ум. отъ брескиня.
Вартник, -ка, м. = вартівник. Прийшов на другу варту, — пустив го вартник.
Жоломі́ґа, -ґи, ж. Шутл. vulva.
Заставля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. заста́витися, -влюся, -вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. 2) Биться, побиться объ закладъ. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався.
Искряний, -а, -е. Искрящійся. Искряні очі.
Назганя́ти, -ня́ю, -єш и назго́нити, -ню, -ниш, гл. Согнать вмѣстѣ.
Наку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. накури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Дымить, надымить. Накурила димом. 2) Накуривать, накурить (о табакѣ). 3) Пилить, напылить, поднимать, поднять пыль. 4) Накуривать, накурить. Горівки накурити. Наш пан ся журит, як пива накурити, женчиків напоїти. 5) Кадить, накадить. Ладаном накурено. 6) Окуривать, окурить. Да причаруй ти да козаченьки, що гуляє зо мною! А циганочка да ворожечка мою волю вволила: ой урізала русої коси да козака накурила.
Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. І гори покотив би. И горя мало. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Сів на повозку і покотив у місто. Як та туча, куди луча, так і покотили. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Cм. покочувати.
Пугом нар. Грозно, сердито. Вони у волості кричали пугом на мене, щоб признавався, хто вкрав, то я і сказав, що я.
Сирість, -рости, ж.
1) Сырость, влажность.
2) Особый запахъ рыбный. Запахло на березі баговінням, мулом та риб'ячою сирістю.
