Батурмен, -на, м. = батура.
Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали.
Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку?
Задуя́вка, -ки, ж. = задувка.
Ло́щина, -ни, м. = лощовина. На лощині пасеться стадо турів. . Ум. лощинка.
Піняти, -піму, -меш, гл. = пійняти. Руки розставив, щоб кота того піняти.
Плишка, -ки, ж. = плиска в).
Поголоска, -ки, ж. Слухъ, молва. Скрізь пішла поголоска, що Кармалюк ходить. Десь дзвін лили і пустили таку поголоску. Хиба не чув ти поголоски про чорну раду?
Радий, -а, -е. Радъ, веселый, довольный. Ввечері було прийде її москаль з роботи, радий та веселий. Чим хата багата, тим і рада. Всі вороги раді з того, що нема чумака мого. Рада Ганна за пана, та пан не бере. Ум. раденький, радесенький. Раденький, що дурненький.
Спуск, -ку, м. Случка животныхъ.
