Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стид

Стид, -да и -ду, м. 1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. Посл. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала? Чуб. V. 115. 2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Мет. 259. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТИД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТИД"
Аги́, аги́й, агі́ (на те́бе)! меж. выражающее порицаніе. Желех. Агі на тя, пропав бис! Фр. Пр. 1.
Пообнімати, -ма́ю, -єш, гл. Обнять (многихъ).
Поступно нар. Успѣшно, быстро (о движенія работы). Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то воно поступається скоріш. Конст. у.
Приписа́нець, -нця, м. Вновь приписавшійся къ обществу; натурализованный. Потім стали ходить до нас оті приписанці, що приписались з чужих сел, то вже не те пішло. Павлогр. у.
Пташиний, -а, -е. = пташачий. Хиба пташиного молока нема. Ном. № 1348.
Розгладжувати, -джую, -єш, сов. в. розгладити, -джу, -диш, гл. Разглаживать, разгладить. З радощів аж уси собі розгладив. Кв. І. 255.
Роспорощатися, -щу́ся, -щи́шся, гл. Раскричаться.
Сябер, -бра, сябро, -ра, м. Участникъ земельнаго владѣнія, компаньонъ въ торговомъ предпріятіи. Вас. 189. КС. 1890. VI. 478. Брат братові сябер. Ном. № 9399.
Тінок, -нку, м. Тѣнистое мѣсто. Сидить він у тінку. МВ. І. 17.
Чучуга, -ги, ж. = чечуга 1. Вх. Пч. II. 18.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТИД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.