Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стид

Стид, -да и -ду, м. 1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. Посл. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала? Чуб. V. 115. 2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Мет. 259. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТИД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТИД"
Гу́тисько, -ка, гути́ще, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ стекляный заводъ. Желех.
Ґанч, -чу и -чі, м. и ж. = Ґандж. ЕЗ. V. 91. У корови нема ніякої ґанчі. Канев. у. Я не можу того вола купити, бо має в ногах великий ґанч. Вх. Зн. 13.
Кирпич, -чу, м. Плиты навозу для топки въ печахъ. Харьк. г. Екат. г.
Лоски́рька, -ки, ж. Ум. отъ лоскиря.
Облямка, -ки, ж. = облямівка. Вх. Лем. 441.
Повезти, -зу́, -зе́ш, гл. Повезти. Уже була вмерла, повезли ховати. Чуб. V. 12.
Поколупати, -па́ю, -єш, гл. Поковырять, исковырять. Хто це мені піч поколупав? Богодух. у.
Роздорож, -жу, м. = роздоріжжя. Опівночі пішов на роздорож. Драг. 56.
Умертися, умреться, гл. безл. Умереть. Умреться, так все минеться. Ном. № 2433.
Чебрець, -цю́, м. Раст.: a) Thymus Serpyllum L. ЗЮЗО. І. 176. б) Thymus vulgaris. Анн. 355. Заросла могила травою та чебрецем. Левиц. І. 76. б)лісовий. Theucrium Chamaedris L. ЗЮЗО. І. 176.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТИД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.