Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стичка

Стичка, -ки, ж. Случай. Ні, зо мною стичка та (що вузди вкрадено) сталась уперед, а послі вже й у попа. Екатер. у. (Залюб.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 205.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТИЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТИЧКА"
Верховодиця, -ці, ж. = верховода = оклій. Вх. Пч. II. 18.
Місни́й, -а́, -е́ = міцний. Та й місне сукно. Харьк. г.
Морави́ця, -ці, ж. = мурави́ця 2. І ну щипать лиця. Нащипала... на лицях аж синці знати, наче моровиця повиступала. Св. Л. 14.
Охиба, -би, ж. Погрѣшность, ошибка.
Подарунок, -нка, м. Подарокъ. Шкода твоїх подарунків, що їй дарував. Лукаш. Благайте його, панотченьку, й словами, й подарунками. ЗОЮР. II. 28. Ум. подаруночок. Чуб. V. 170.
Пожеребитися, -бимося, -теся, гл. Ожеребиться (о многихъ).
Розвеселятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. розвесели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Развеселяться, развеселиться. Грин. III. 55. Чуб. III. 147. Як о тобі спогадаю, то й розвеселюся. Чуб. V. 277.
Розлук, -ку, м. Раздѣленіе. на розлук повідати — говорить раздѣльно. Вх. Уг. 265.
Сп'ячка, -ки, ж. = сп'юха. Вх. Пч. II. 32.
Употемку нар. Въ закрытомъ отъ свѣта мѣстѣ. Навіщо ти поставив його употемку, постав на вікні, то й ростиме (о цвѣткѣ). Канев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТИЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.