Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стовба

Стовба, -би, ж. 1) Въ плугѣ: прочная дощечка, которой соединяются въ плугѣ чепіги съ градільом: она проходитъ сквозь нижній конецъ чепіги и конецъ граділя. Чуб. VII. 398. Вас. 199. 2) Часть рала, подобная предыдущей въ плугѣ, которой прикрѣпляется кописть къ жертк'ѣ. Чуб. VII. 400. 3) Корень въ деревѣ, идущій въ землю вертикально.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 207.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОВБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОВБА"
Віконний, -а, -е. Оконный. Подивився козак Нечай в віконну кватирку. Н. п.
Обутріти, -рить, гл. безл. Наступить утру. Вже сонце обутріло. Борз. у.
Пайматка, -ки, ж. = пані-матка.
Підльодний, -а, -е. Находящійся или производимый подо льдомъ. Поп. 98.
Повиплакувати, -кую, -єш Выплакать (во множествѣ). Повиплакувала собі очі.
Покукнути, -ну, -неш, гл. Выглянуть. Вх. Уг. 261.
Померанець, -нця, м. Апельсинь. Приносить жид до Потоцького цетрини й померанці. Рудч. Ск. II. 204.
Поплякати, -каю, -єш, гл. Пососать у матки молока. Мнж. 189. Близнят, коли одна вівця не попляка́ обох, одно одбірається. О. 1862. V. Кух. 32.
Прихорний, -а, -е. Нарядный. Городницк. у.
Рубанка, -ки, ж. 1) Рубка (дровъ). 2) Сортъ мелколистой махорки.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТОВБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.