Дріма́тися, -ма́ється, гл. безл. Клонить ко сну. Став кунь вороний спотикатися, мені молодому да дріматися. Дрімається мені.
Карковий, -а, -е. Затылочный.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Менчир, -ра, м. Раст. Erica.
Мурави́ще, -ща, с. = муравник. Забрав би в торбу оце муравище, було б на горіхи.
Ряса, -си, ж.
1) Ряса. Нарядився, як піп у рясу.
2) Колосъ проса, овса, метелка у растеній, вѣничекъ. Ряса у проса.
Спосібний, -а, -е. 1) Годный, пригодный, нужный. Такий спосібний, як віл до корита. Він мені чоловік спосібний, бо він лісу стереже, то й дров дасть.
2) Удобный, надлежащій, своевременный. Дорога спосібна.
Убож, -жі, ж. соб. Бѣднота, бѣдняки. Убож скотину позбувала, землі позаставляла. Cм. убіж.
Уговкати, -каю, -єш, гл. Усмирить, укротить.
Ціпа-ціпа, меж. = ціп 2.
