Го́рщик, -ка, м. мн. ч. го́рщики. Горшокъ. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в повненькому горщику. Ум. Го́рщичок, горщеня́, горщеня́точко.
Захво́йдати, -даю, -єш, гл. Загрязнить. Де це ти захвойдала спідницю?
За́юк, -ка, м. = заєць.
Зворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) зворухнути. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. 2) — зе́млю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. 3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою..., то ми зворушили на тому місці воздух. 4) — люди́ну, се́рце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого.
Після нар. Послѣ. Після великодних святок. після чого, въ вопросительныхъ предложеніяхъ, кромѣ основного значенія, употребляется еще въ значеніи: отчего, почему. Не знаю що і після чого старі сумують.
Повибурковувати, -вую, -єш, гл. Вымостить (во множествѣ). Повибурковувано каменем вулиці.
Попасання, -ня, с. Кормъ на пастбищѣ. Пустили коней на попасання.
Поприколювати, -люю, -єш, гл. Пришпилить (во множествѣ).
Скрипка, -ки, ж. Скрипка. Санжарівки на скрипці грали. Ум. скрипочка.
Шпалір, -ру, м. Обои. Cм. шпалера. Шпаліром стіни обліпив.
