Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

соромно

Соромно нар. Стыдно. Та рознесе таку погану славу, що соромно й сказать. Гліб. Соромно такому багатиреві сина-єдинця у найми пускати. Мир. Пов. II. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 169.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОРОМНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОРОМНО"
Випрошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. випроситися, -шуся, -сишся, гл. Выпрашиваться, выпроситься.
Залі́плювати, -люю, -єш, сов. в. заліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Залѣпливать, залѣпить.
Модрина, -ни, ж. Раст. Larix decidua. Вх. Уг. 252.
Назмага́тися, -га́юся, -єшся, гл. Наспориться вдоволь.
Назневажа́тись, -жа́юся, -єшся (над чим), гл. Поиздѣваться надъ чѣмъ. Ти ж над чужим ділечком назневажалась. Мил. 205.
Подосвідчуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Убѣдиться (о многихъ).
Положистий, -а, -е. = пологий. Вх. Лем. 453.
Товаришувати, -шую, -єш, гл. Быть товарищемъ, находиться въ товарищескихъ отношеніяхъ.
Устрічний, -а, -е. Встрѣчный.
Хутір, -тора, м. Отдѣльная усадьба внѣ селенія, выселокъ. Як би з хутора, то б і повірила. Ном. № 6878. З давнього-давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. Ум. хутірець, хуторець, хуторо́к. К. ЧР. 104. МВ. І. 139. Жила вдова хуторцем. Г. Барв. 304.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СОРОМНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.