Добіля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. добіли́тися, -лю́ся, -лишся, гл., Добѣливаться, добѣлиться. Добіляються полотна розстелені по землі.
Дуби́ло, -ла, с. а) Дубильное вещество. б) Отваръ ольховой коры и пр., въ которомъ вымачиваютъ сукно или нитки. Cм. дуб 3.
Завбо́жіти, -жію, -єш, гл. Обѣднѣть. Він тим не забагатіє, а ми не завбожієм.
Зашпува́ти, -пу́ю, -є́ш, гл. Заволноваться, запѣниться. Заграє море й зашпує.
Карета, -ти, ж. Карета. Вивели йому коники в сідлі, шабельку в сріблі, панну в кареті.
Парій, -роя, м. Отроекъ. Валк. Ум. пароїк. паройок.
Покоростявіти, -вію, -єш, гл.
1) Заболѣть чесоткой.
2) Покорявѣть, сдѣлаться шероховатымъ, пятнистымъ (о кожѣ человѣка или растенія). Кавуни покоростявіли. Чогось картопля наша покоростявіла.
Посадити, -джу́, -диш, гл.
1) Посадить. Козаченька молодого на ослінці посажу. Насип же, матінко, високу могилу, посади, матінко, червону калину.
2) Засадить. А ми гори посадимо собі виноградом.
3) Истратить попусту. Коли яка копійка йому трапиться, він у тій беседі її й посадить.
4) — на лід. Поставить въ затрудненіе.
Тяма, -ми, ж. Пониманіе, понятіе, соображеніе, смышленность, умѣніе, смѣтка. Нема тями й воза помазати. Та воно б то й зробили як слід, та чорт-ма тями. Має тяму до римарства. не при тямі. Не въ своемъ умѣ. Не повно ума, не при тямі.
Фоснути, -ну, -неш, гл. Фыркнуть. Кіт фоснув.
