Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сорокуватий

Сорокуватий, -а, -е. Пестрый: черный съ бѣлымъ. Богод. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 169.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОРОКУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОРОКУВАТИЙ"
Вугнати, -наю, -єш, гл. = вугнотати. Желех.
Геніяльний, -а, -е. Геніальный. Левиц. І. 338.
Заголи́ти, -ся. Cм. заголювати, -ся.
Занори́читися, -чуся, -чишся, гл. Упасть лицомъ внизъ. Він підскочив ти пихиць її! так і заноричилась! Черниг. у.
Запоти́лишник, -ка, м. Подзатыльникъ.
Ли́шенько и лишечко, -ка, с. Ум. отъ лихо.
Підзорний, -а, -е. Подозрительный. Закр.
Розшукуватися, -куюся, -єшся, сов. в. розшукатися, -каюся, -єшся, гл. Разыскиваться, разыскаться.
Стрибати, -ба́ю, -єш, одн. в стрибну́ти, -бну́, -не́ш, гл. Скакать, прыгать, прыгнуть. Близько видати, далеко стрибати. Ном. № 11423.
Титулування, -ня, с. Величаніе по титулу, титулованіе. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СОРОКУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.