Бляхувати, -хую, -єш, гл.
1) Покрывать жестью.
2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані.
3) У Котляревскаго употреблено въ значеніи: чеканить, выковывать изъ металла. Вокруг же щита на заломах найлуччі лицарські діла були бляховані в персонах.
Властиво нар.
1) Свойственно.
2) = власне.
Гиль! меж. = гиля. Гиль, мої гуси, вуть, мої ушки. гиль-гу и употребляется какъ существительное въ значеніи: околесица, чушь. Прийшов отой брехун, як заніс гиль-гуси.
Закося́нин, -на, м. Въ свадебномъ ритуалѣ закося́нами называются тѣ лица, которыя отвозятъ новобрачную къ новобрачному — за косо́ю ї́дуть.
На́бгом нар. Биткомъ. Набгали мішок конопель набгом.
Нале́жно нар. Надлежащимъ образомъ, какъ слѣдуетъ, какъ должно.
Намени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наименовать. Син батькові не «тату», чи як инако, сказав, а менням наменив.
Порозмантачувати, -чую, -єш, гл. Растратить, промотать (во множествѣ).
Пропанувати, -ну́ю, -єш, гл.
1) Пробарствовать.
2) Процарствовать.
Проскура 2, -ри, ж. Просфора. Як при попу жила, да все проскури їла, тепер за тобою — сухар із водою. Ум. проскурка.
