Брехливість, -вости, ж. Лживость. Желех.

Вільно и вольно, нар. 1) Свободно, вольно. І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. К. Псал. 327. 2) Можно. Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. МВ. (О. 1862. ІІІ. 39). Що вільно панові, то не вільно Іванові. Ном. № 1005. Вільно собаці і на владику брехати. Ном. № 5197. Красти вільно, та б’ють більно. Ном. № 11057. Не вільно. Нельзя.

Заколо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заколоти́ти, -лочу́, -тиш, гл. 1) Намѣшивать, намѣшать, наболтать, разболтать, — напр. муку въ водѣ и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178. 2) Только сов. в. Произвести ссору, раздоръ, смуту.

Засу́куватися, -куюся, -єшся, сов. в. засука́тися, -каюся, -єшся, гл. 1) Засучиваться, засучиться. Оце ще! не засукується ніяк рукав! 2) — самі́й в собі́. О ниткѣ: скручиваться, скрутиться. Шух. І. 149.

Колодка, -ки, ж. Ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. (1849). 103. Сложенныя у дворовъ на улицѣ бревна обыкновенно служать мѣстомъ собранія крестьянъ (преимущественно молодежи) въ праздничный день; поэтому — усі хлопці на колодці, а мого не має. Мет. 10. Гриць... устав з колодки. Г. Барв. 451. 2) Обрубокъ дерева, привязываемый женщиной неженатому мужчинѣ въ понедѣльникъ сырной недѣли; мужчина долженъ волочи́ти колодку, пока не откупится. Маркев. 2. О. 1861. X. Свидн. 63. віддавати колодку. Обычай, по которому въ день Пасхи дѣвушка, христосуясь, не обмѣнивается съ парнемъ писанкой, а только даетъ ее ему, за что парень долженъ ей найня́ти тане́ць, т. е. музыку къ танцамъ. О. 1861. X. Спид. 60, 62. 3) = колода 4. Скручують йому руки і забивають у колодку. Левиц. І. 41. 4) = колода 8. Тутечки у його велика пасіка була, — колодок з двісті. Стор. 56. 5) Ступица въ колесѣ. Рудч. Чп. 250. б) У кожевниковъ: рукоять шкафи́, скребка для кожъ. Cм. шкафа. Шух. І. 253. 7) У гребенщиковъ: часть рога, соотвѣтствующая охвату рукой. Вас. 163. 8) Висячій замокъ. 9) Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Вх. Уг. 246. Ум. коло́дочка.

Невірниченько, -ка, м. Ум. отъ невірник.

Ободяк, -ка, м. Колесо съ цѣльнымъ ободомъ. Подляс.

Повпиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. 1) Упиться (о многихъ). Найшли горілку і повпивались. Чуб. II. 362. І ми таки повпивались, особливе пан. Стор. II. 26. Повпивались були його поезією. К. (Хата. VIII.). 2) Впиться (во множествѣ). Дві чорні брови, мов дві чорні п'явки, повпивалися над очима. Мир. ХРВ. 6.

Соромітниця, -ці, ж. Безстыдница. За те ми не ймемо віри, шоб оце така, мовляв, соромітниця, всьогосвітня ледащиця та переставила свою натуру. Васильк. у.

Тінок, -нку, м. Тѣнистое мѣсто. Сидить він у тінку. МВ. І. 17.