Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

росиян
росівниця
росіл
росказ
росказати
росказувати
роскаль
роскапоститися
роскапуститися
роскаряка
роскарякуватий
роскарячити
роскарячувати
роскарячуватися
роскачати
роскачувати
роскашлятися
роскаюватися
роскаятися
росквакатися
росквас
росквасити
росквась
росквашувати
росквилитися
росквитання
росквитатися
росквіт
росквітлий
росквітчати
росквітчатися
роскепкуватися
роскиватися
роскид
роскидати
роскидатися
роскидувати
роскинути
роскисати
роскіл
роскіп
роскіш
роскішний
роскішник
роскішниця
роскішно
роскішшя
роскладати
роскладатися
роскладний
роскладувати
роскласти
росклеветати
росклеїти
росклекотатися
росклеювати
росклеюватися
росклинє
росклинки
росклопотатися
роскльовувати
роскнижитися
роскобіжкати
роскобіжкатися
росковерзуватися
росковувати
росковуватися
росколивати
росколина
росколисати
росколихати
росколихувати
росколихуватися
росколонизуватися
росколоти
росколотити
росколочувати
росколупати
росколуплювати
росколювати
росколюватина
росколюватися
роскомашувати
роскомпонувати
роскопати
роскопотитися
роскопувати
роскопуватися
роскоренити
роскоренитися
роскорпати
роскорчовуватися
роскоситися
роскотистий
роскотити
роскохати
роскохатися
роскочувати
роскочуватися
роскошелюб
роскошитися
роскошич
роскошіти
роскошкати
роскошлати
роскошонька
роскоштувати
роскошувати
роскрадати
роскрадатися
роскрамарюватися
роскрасити
роскрасти
роскрехтатися
роскривати
роскриватися
роскричатися
роскрівавити
роскрівавляти
роскріслити
Засла́бти, -бну, -неш, гл. = заслабі́тиЯк заслаб, то спокійно дожидав смерти. Левиц. Пов. 80. Заслаб чумак, заслаб молоденький. Рудч. Чп. 136.
Ззива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зі(о)звати, зізву, -веш, гл. Сзывать, созывать, созвать. Усіх некрутів ззивав, отцю, неньці жалю завдавав. Чуб. V. 975.
Кордюк, -ка, м. = дюк. Вх. Пч. І. б.
Лу́чний, -а, -е. 1) = влучний. 2) Лучной. 3) Согнутый въ дугу.
Повибудовувати, -вую, -єш, гл. Выстроить (во множествѣ). Погорільці повибудовували гарні хати після пожежі. Волч. у.
Попереді нар. = попереду.
Потік, -то́ку, м. Потокъ, ручей. Камен. у. Ум. потічок. Дійшов до потічка, став переходити, підкачав штани. Драг. 191.
Принудити, -джу́, -диш, гл. Истомить, истомить тоской. Уже мене упинила чужая дитина: і рученьки зв'язала, гулять не пустила і серденько принудила. Чуб. V. 542.
Спритний, -а, -е. Понятливый, смѣтливый, ловкій, проворный. Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, зараз його на світ виведе. Стор. І. 32. Ти то спритний, як Матвій до куропатв. Ном. № 6564.
Тікатися, -каюся, -єшся, гл. = тікати. Шейк.
Нас спонсорують: