Виноватець, -тця, м.
1) Виновникъ. Я не крав деревні, а ось я швидко виноватця знайду. Уміє він пізнати виноватця.
2) Должникъ. Оце по виноватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема — не молотили.
Власний, -а, -е. Собственный, свой. Хоч не красне, але власне. Не кожен писався власним прізвищем. рукою власною (підписався). Собственноручно (подписался). рукою власною. Руку приложилъ.
Дзьоблинка, -ки, ж. Сумка (четырехугольная шерстяная) у гуцуловъ, родъ котомки, надѣваемой черезъ плечо.
Непритомний, -а, -е. Бессознательный, безпамятный. непритомним бувши. Въ безпамятствѣ.
Опух, -ху, м. Опухоль. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Нехай вона вийме жало, рану залиже, опух потушить.
Подочитувати, -тую, -єш, гл. Дочитать (во множествѣ). Я подочитував уже всі твої книги.
Поохотитися, -чуся, -тишся, гл. Пожелать, захотѣть.
Поснядіти, -дію, -єш, гл. О творогѣ: испортиться. Сир поснядіє, як його не посолиш.
Потич нар. Внизъ головою. Яким він мені родич? Хиба що летів через тин потич. Ліз потич додомочку.
Трибуна, -ни, ж. Трибуна. Судова трибуна.