Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

росиян
росівниця
росіл
росказ
росказати
росказувати
роскаль
роскапоститися
роскапуститися
роскаряка
роскарякуватий
роскарячити
роскарячувати
роскарячуватися
роскачати
роскачувати
роскашлятися
роскаюватися
роскаятися
росквакатися
росквас
росквасити
росквась
росквашувати
росквилитися
росквитання
росквитатися
росквіт
росквітлий
росквітчати
росквітчатися
роскепкуватися
роскиватися
роскид
роскидати
роскидатися
роскидувати
роскинути
роскисати
роскіл
роскіп
роскіш
роскішний
роскішник
роскішниця
роскішно
роскішшя
роскладати
роскладатися
роскладний
роскладувати
роскласти
росклеветати
росклеїти
росклекотатися
росклеювати
росклеюватися
росклинє
росклинки
росклопотатися
роскльовувати
роскнижитися
роскобіжкати
роскобіжкатися
росковерзуватися
росковувати
росковуватися
росколивати
росколина
росколисати
росколихати
росколихувати
росколихуватися
росколонизуватися
росколоти
росколотити
росколочувати
росколупати
росколуплювати
росколювати
росколюватина
росколюватися
роскомашувати
роскомпонувати
роскопати
роскопотитися
роскопувати
роскопуватися
роскоренити
роскоренитися
роскорпати
роскорчовуватися
роскоситися
роскотистий
роскотити
роскохати
роскохатися
роскочувати
роскочуватися
роскошелюб
роскошитися
роскошич
роскошіти
роскошкати
роскошлати
роскошонька
роскоштувати
роскошувати
роскрадати
роскрадатися
роскрамарюватися
роскрасити
роскрасти
роскрехтатися
роскривати
роскриватися
роскричатися
роскрівавити
роскрівавляти
роскріслити
Безпричасний, -а, -е. Безучастный, холодный. На дух, мару вона походила з своїм поглядом безпричасним. МВ. ІІ. 199.
Вибоїстий, -а, -е. Ухабистый. Вибоїста дорога. Желех.
Ґазді́вка, -ки, ж. = Ґаздівство. Вх. Лем. 407.
Заво́ра, -ри, ж. Бревно для задвижки воротъ.
Закомеши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Зашевелиться, закишѣть. Троянці всі заворушились, завештались, закомешились. Котл. Ен.
Запашни́й, -а́, -е Душистый, пахучій, ароматный. Запашний васильок три запахи має. Чуб. V. 487.
Зябля, -лі, ж. = зяб.
Оглас, -су, м. 1) Возвѣщеніе, оглашеніе; также церковное оглашеніе о предстоящемъ бракосочетаніи. МУЕ. III. 80. 2) Опубликованіе. Багато лежить у мене писання українського до друку, багато я перечитав його, та ось тільки кришечку до огласу вибрав. К. (Хата, 2). 3) Возгласъ, крикъ. Птиця відтіля з веселим огласом летіла. Мкр. Г. 11. Брата Лазаря огласом спросив. Гол. III. 269.
Отецький, -а, -е. 1) Отцовскій. Приблудився та до отецького двору. Чуб. І. 173. отецький син, отецька дитина. Названіе, прилагаемое къ добропорядочному сыну добропорядочныхъ родителей. Ой Василю, Василю, отецька дитино! Грин. III. 689. Як лучиться отецький син, оддасть мене мати. Мет. 8. 2) Отеческій.
Укруть нар. Вмигъ, сразу. Вкруть Кульбашний кинувся б назад до чумацького табору. О. 1861. X. Кух. 24.
Нас спонсорують: