Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розора
розорати
розоратися
розорва
розорити
розорювати
розоряти
розорятися
розохотити
розохочувати
розохочуватися
розочка
розрабування
розрабувати
розрада
розраджати
розрадник
розражати
розралити
розрахування
розрахувати
розрахуватися
розраювати
розревтися
розреготатися
розремиґатися
розрепетуватися
розрив
розривати I
розривати II
розриватися
розривка
розридатися
розрипатися
розрівняти
розріднитися
розрізати
розрізка
розрізнити
розрізняти
розрізнятися
розрізувати
розріст
розробити
розроблювати
розродитися
розроїтися
розронити
розростатися
розростуватися
розрубати
розрубити
розрубувати
розруйновувати
розрум'янитися
розрунтати
розрух
розрухати
розрухатися
розрушати
розрюмсатися
розсада
розсаджувати
розсадина
розсадити
розсвербітися
розсвінути
розсвіт
розсвітати
розсвітатися
розсвітити
розсвітитися
розсердити
розсердитися
розсилати
розсип I
розсип II
розсипати
розсипатися
розсипка
розсипний
розсипчастий
розситити
розсихатися
розсівати
розсіватися
розсідатися
розсідлати
розсідлувати
розсідлуватися
розсікати
розсільниця
розсішка
розсіяти
розскакатися
розскепатися
розскиглитися
розскочитися
розскубати
розславити
розславляти
розслебезувати
розслухати
розслухатися
розсмердітися
розсмикати
розсмикувати
розсмикуватися
розсмішити
розсміятися
розсмоктати
розснаститися
розсобачитися
розсокотатися
розсолити
розсолода
розсолоджувати
розсолювати
розсоптися
розсоха
Ганчарський, -а, -е = гончаровий. Єв. Мт. XXVII. 7, Шух. І. 259. Глина ганчарська. Вас. 177.
Закриві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Стать хромымъ. Черк. у.
Ле́стівочка, -ки, ж. Ум. отъ ле́стка.
Ма́ще́ний, -а, -е. Масляный, облитый масломъ или саломъ. Їв там пироги з сиром, картоплю мащену. Екатерин. г.
Перекладання, -ня, с. 1) Перекладываніе. 2) Перегрузка. 3) Переводъ (литературнаго произведенія).
Побрязкач, -ча, м. = побренькач. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.
Розшумуватися, -муюся, -єшся, гл. Начать сильно пѣнить.
Стеженька, стежечка, -ки, ж. Ум. отъ стежка.
Сягнути Cм. сягати.
Чини, -нів, мн. 1) Мѣсто, гдѣ перекрещиваются нити основы. Конст. у. МУЕ. III. 21. Шух. І. 259. 2) Колышки въ сновалкѣ, при помощи которыхъ дѣлаются чини 1. Лохв. у. Вас. 202.
Нас спонсорують: