Балка, -ки, ж. Степной оврагъ. Вовки по тернах, по балках жовту кість жвакували. Дума. Вийшов в поле геть од шляху, у балку спустився. Ум. балочка.
Великість, -кости, ж. 1) Величина. Виросло аж до великости справдешніх гір. 2) Большое количество.
Джурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Дзюрчати. А між юрами тими узенька річка прозора й глибока джурчить.
Жолуденька, -ки, ж. = жолудь. Летіла соя в кінець села, упустила жолуденьку: «рости, рости, дубе, тонкий, високий».
Заві́йка, -ки, ж. = намітка. Въ Буковинѣ это также и дѣвичье покрывало.
Ле́гшати, -шаю, -єш, гл. Становиться легче. Оці вірші віршую я для себе, братія моя: мені легшає в неволі, як я їх складаю.
Не-до-ладу, нар. Не такъ какъ слѣдуетъ; некстати. Не-до-ладу що зробив.
Позсовувати, -вую, -єш, гл. Сдвинуть (во множествѣ). Спершу густо, мов їх (хати) одну до другої хто позсовував, щоб було затишніше й тепліше, а далі рідче.
Роскрасити, -шу, -сиш, гл. Украсить. Тільки його раскрасила, що сивая шапка.
Щимки, -ків, м. мн. Тиски. Як треба, то хоч у щимки голову положи, то не здумаєш.
