Бідити, -джу, -диш, гл. Бѣдствовать. Дрібні діти мати та отак бідити.... а Господи милосердний! Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки бідить. Нарід дуже з голоду бідив.
Бриндзити, -джу, -дзиш, гл. Дѣлать бриндзу. Cм. бриндза.
Валучня, -ні, валуша, -ші, ж. = валюша.
Заве́штатися, -таюся, -єшся, гл. 1) Засуетиться. Вона завешталась по хаті, — дивлюсь, несе й черв'яка заморити. 2) Начать шляться. Парубок сидів удома, а це завештався по містах. 3) Засидѣться, загуляться. На току завештався: там молотять та віють. У пасіці завештався.
Легкість, -кости, ж. Легкость. А тобі дай Бог крепість і легкість.
Мизе́рно нар. 1) Убого, бѣдно. 2) Жалко.
Непосидячий, -а, -е. Подвижной, непосѣда. Непосидющий як чорт.
Понатворювати, -рюю, -єш, гл. Надѣлать, натворить.
Смутно нар. Грустно, печально. В труби та в жоломійки смутно-жалібно вигравають. смутно себе ма́ти. Быть грустнымъ, печальнымъ, грустить, печалиться. Там сидить ясний соколонько, смутно має, жалібненько квилить-проквиляє. Козаки теє зачували, смутно себе мали, тяжко здихали. Ум. смутненько, смутнесенько. Було смутнесенько небозі.
Унизу нар. Внизу.
