Бурса, -си, ж.
1) Низшее духовное училище, бурса.
2) Стадо, куча (животныхъ). Бурса гусей. Від Різдва до Водохрища вовки бурсами бігають, лютують.
3) Толпа, гурьба, группа, партія. Бурса йде якихсь харцизяк. Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін. Аж он одна бурса ходе по житах, а ото друга — жита оглядають. За панів було як повтікають хлопці од некруцтва у ліс та зберуться у бурсу, то вже ж їх тоді ніхто не візьме.
Кагал, -лу, м. 1) Кагалъ — еврейская община. Жидівські кагали, ярмарки були йому замість телеграфів. 2) Презрительно: вообще какая-нибудь община, груша, кружокъ людей. Що там ні коять по ворожих кагалах, що ні видумують, як би те життя зупинити, — воно ширше та ширше виявляється. 3) У Гулака-Артемовскаго кагалом названо общество чертей, вообще населеніе ада: В письмі стоїть (чапиш сміло): на кагал бісовський з начинкою душу й тіло одписав Твердовський. 4) Шумное, крикливое собраніе.
Королівщина, -ни, ж. Жалованная королемъ земля. За службу королівщин допевнявся.
Кремінь, -меню, м.
1) Кремень (минераллъ).
2) Кремень для высѣканія огня. Ой продала дівчина гребінь да купила козакові кремінь. Я, добродію, був колись кремінь, а тепер і губки не стою. Ум. кремінець, кремінчик. Лежали губка, кремінець. Погляділа в гаманець, — аж люлечка й кремінець. Крешіть, крешіть, кремінчики.
Кужделеба, -би, ж. Старая хижина, старый шалашъ.
Надаре́мний, -а, -е. Напрасный, тщетный. Без твого призначення надаремна туга, сама даєш, вибіраєш, ах нелюба друга!
Падати, -даю, -єш, гл.
1) Падать.
2) Опадать; выпадать. Казав єси, листоньку, шо не будеш падати. Падають у скотини зуби.
3) О перьяхъ, о шерсти: падать, линять.
4) О скотѣ: падать, дохнуть отъ заразы. Як став у нас скот падать, дак нехай Бог милує, як здорово падав.
5) Ухаживать. А коло дитини так і пада, ніби мати.
6) ні сіло, ні пало. Ни съ того, ни съ сего. Ні сіло, ні пало, дай, бабо, сала.
Переполошений, -а, -е. Перепуганный, испуганный. А чого ж ти сам себе боїшся? — поспитала його все переполошена.
Піяк, -ка, м. 1) = пияк.
2) мн. Vaccinium uliginosum L.
Скавло, -ла Визгунъ. Годі тобі скавучати! Ич, який скавло! Не ходи босий, то й не будуть тобі наступати на ноги.