Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розділити
розділяти
розділятися
роздір
роздіти 2
роздлубати
роздмухати
роздмухувати
роздобича
роздобрити
роздобритися
роздоброхотатися
роздобрухатися
роздобувати
роздобуватися
роздобуток
роздовбати
роздовбувати
роздоїтися
роздоймити
роздол
роздолля
роздоріжжя
роздорож
роздоюватися
роздражнити
роздражнювати
роздратовувати
роздратовуватися
роздріб
роздріматися
роздробити
роздробляти
роздродитися
роздрочити
роздрочитися
роздрух
роздряпати
роздряпувати
роздума
роздумати
роздумувати
роздумуватися
роздути
роздухати
роздушити
роздявити
роздявляти
роздягати
роздягатися
роздякуватися
роз'єднати
роз'єднувати
роз'єднуватися
розжагати
розжакувати
розжалити
розжалкуватися
розжалобити
розжалобитися
розжалуватися
розжаляти
розжалятися
розжарити
розжаритися
розжартуватися
розжатися
розжвакати
розжевріти
розжеврітися
розжива
розживатися
розжинатися
розжиріти
розжируватися
розжитво
розжиток
розжовувати
роззикатися
роззичати
роззіпатися
роззіхатися
роззлоститися
роззнавати
роззнаватися
роззнак
роззолотити
роззолочувати
роззувати
роззуватися
роззумбелати
роззути
роззява
роззявина
роззявити
роззявкуватий
роззявляка
роззявляти
роззявлятися
роззяпина
роззяпити
роззяплювати
розигри
розинки
розібгати
розібрати
розігнати
розігнути
розіграти
розігратися
розігрівати
розігріватися
розігрувати
розідбати
розіднити
розідрати
розідратися
розізлити
розізлитися
розізнати
А́ґрис,-са, м. Крыжовникъ. Rhamnus grossularia, ЗЮЗО. І. 133. Аґрист уже достиг. Шейк. Нарви аґрусу!
Вимушувати, -шую, -єш, сов. в. вимусити, -шу, -сиш, гл. Вынуждать, вынудить. К. Краш. 12.
Вугілля, -ля, с. Уголье, уголь.
Глобити, -блю, -биш, гл. 1) Укрѣплять клиньями валъ въ мельницѣ. Валков. у. 2) Конопатить. Аф. 360. 3) = глобувати? Лихорадка на вопросъ: «Чого ж ти йдеш?» отвѣчаетъ: «Сіпать і кидать, і трясти, і пекти, і знобить, і глобить, і кров пить, і кість ломить. Мил. М. 64.
Заві́д и заво́д, -во́ду, м. 1) Начало, то, съ чего что-либо началося, завело́ся. Ще й заводу нема, ще й не починали. Ном. № 7801. нема́ й заво́ду. а) Не было и заведено, и не было никогда. Гребня чорт-ма й заводу, бо не пряла, каже, зроду. Н. п. б) Исчезло все, нѣтъ и слѣда. Уже й заводу нема того нічого, що там було. 2) Начало, причина ссоры. Я знаю цей завід між ними. Н. Вол. у. Знайду собі другу милу, щоб не мала роду, щоб не було, як з тобою, жадного заводу. Чуб. V. 255. Завод зробився з того, що той не хтів платити за горілку. Н. Вол. у. Не роби заводу: як в грошіх — віддай податок. Н. Вол. у. 3) Заводъ. А мій милий у неволі, у неволі — на роботі, він на сахарнім заводі. Грин. III. 563. Там недалеко рибні заводи запорозькії. ЗОЮР. І. 111. 4) Заведеніе, учрежденіе. 5) Звукъ плача, плачъ. Почулися важкі заводи плачу. Мир. ХРВ. 49. Мирний употребляетъ это слово вообще въ смыслѣ протяжнаго звука. Дикі заводи реву (бугаєвого) розлягались по околиці. Мир. ХРВ. 129. Вітер покривав їх своїми жалісливими заводами. Мир. Пов. І. 118. Вітер доносив до них заводи дзвонів. Мир. ХРВ. 142. на всі заво́ди крич́ати. Во все горло кричать. Слухайте мене! — на всі заводи, кричав Уласович, — адже я сотник. Кв. II. 94. 6) Домашній праздникъ (крестины, свадьба и т. п.). Який же там завід? — Хрестини. На заводі був. Підем на завід. Черк. у. 7) Верхній край плавной сѣти, къ которому привязываются поплавки. Вас. 188. 8) Родъ понятыхъ или экспертовъ, въ количествѣ пяти и болѣе человѣкъ, которыхъ потерпѣвшій убытокъ отъ потравы хозяинъ приглашаетъ (заво́дить заві́д) для освидѣтельствованія на мѣстѣ размѣровъ, причиненныхъ убытковъ; завід можетъ самостоятельно постановить рѣшеніе. Чуб. VI. 79. 9) у заво́ди. Во весь карьеръ. А брат уже летить у заводи тих двох гостей зострічати. Федьк.
Ми́сленька, -ки, ж. Ум. отъ мисль.
Моло́дчик, -ка, м. Ум. отъ молодець. Ой добрий молодчик по уличках сам блукає, ой він собі радість-дівку викликає. Чуб. V. 131.
Подоплачувати, -чую, -єш, гл. Доплатить (во множествѣ).
Роскрякатися, -каюся, -єшся, гл. Раскаркаться.
Сиж, -жа, м. Родъ игры въ карты, подобный великорусскимъ «носкамъ». КС. 1887. VI. 467.
Нас спонсорують: