Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рухомий
рухомість
руця
руч
ручай
ручайка
ручатися
ручений
рученька
рученя
ручий
ручина
ручити
ручитися
ручиця
ручка
ручковий
ручний
ручник
ручниця
ручно
ручухна
рушання
рушати
рушатися
рушення
рушити
рушлята
рушний
рушник
рушниця
рушничок
рушно
руштунок
рьоб
рюм
рюма
рюмати
рюмок
рюмса
рюмсання
рюмсати
ряб
рябець
рябий
рябина
рябити
рябісінький
рябісінько
рябіти
рябітися
рябканистий
рябко
рябо
рябок
рябокрилий
рябомизий
ряботиння
рябуха
рябчик
ряд
ряделце
ряденце
рядити
рядитися
рядло
рядна
рядний
ряднина
рядно 1
рядно 2
рядняний
рядовий
рядовик
рядовина
рядок
рядувати
рядюга
ряжа
ряжанка
ряжечка
ряжка
ряма
рямено
рями
рямити
рямка
рямпати
рямтя
рямця
рямя
рянда
ряндавий
ряндка
ряндя
ряндярь
ряпуха
ряса
рясити
рясиця
ряска
рясний
ряснистий
рясниця
рясніти
рясно
ряснота
рясота
ряст
рятування
рятувати
рятуватися
рятуйточки
рятун
рятунка
рятунок
ряхатися
ряхта
ряхтіти
ряхтяний
Вимішувати, -шую, -єш, гл. 1) сов. в. вимішати, -шаю, -єш. Вымѣшивать, вымѣшать, промѣшивать. Треба добре вимішувати в грубі. Дівка зле вимішає лемішку. Ном. № 13400. 2) сов. в. вимісити, -шу, -сиш. Вымѣшивать, вымѣсить.
Доповза́ти, -заю, -єш, сов. в. доповзти́, -зу́, -зе́ш, гл. Доползать, доползти. Мов рачки доповзла до города. Кв.
Летя́чий, -а, -е. = летючий 1. Летячу птицю б'є. Канев. у.
Неминуще нар. = неминуче. Вже ж його неминуще оддавати. ХС. VII. 421.
Окружки нар. = округи.
Панота, -ти, ж. соб. = панва. Рудч. Ск. І. 75.
Парно нар. Душно, парно.
Прилабузнитися, -нюся, -нишся, гл. Подольститься, подойти. Прилабузнивсь до Киприди. Котл. Ен. V. 18.
Роззнаватися, -наю́ся, -є́шся, сов. в. розізна́тися, -на́юся, -єшся, гл. 1) Узнавать, разузнавать, разузнать другъ о другѣ, другъ друга. А ті.... як розізнали, та давай, кажуть, тікать. Мнж. 94.
Уложина, -ни, ж. Низменность.  
Нас спонсорують: