Брова, -ви, ж. 1) Бровь. Не так очі як ті брови, любі, милі до розмови. брови на шнурочку. Узенькія ровныя красивыя брови. 2) Мясистый наростъ надъ глазомъ тетерева. 3) Кличка вола съ чорными бровями. Ум. брівка, брівонька, брівочка, бровеня, бровенятко, бровеняточко. Брівками моргає. В мене чароньки — чорні брівоньки, в мене принада — сама молода.
Відшиб, -бу, м. Въ выраж. на, у відшибі. Въ сторонѣ. А жив той дід богоугодний на одшибі за греблею. Сидів ув одшибі од гурту. Оддав дочку на одшиб.
Линтва́рь, -ря, м. Шкура годовалаго ягненка. Ум. линтваре́ць, линтварик.
Ма́тка, -ки, ж. 1) = мати. Який тепер світ настав, що син матки не пізнав. На те циган матку б'є, щоб його жінка боялась. 2) пані-ма́тка. а) Хозяйка дома. б) Попадья, матушка. А як твоя думка, пані-матко, спитав о. Хведір у жінки. 3) Самка, имѣющая дѣтей. Ласкаве телятко дві матки ссе. 4) Пчела — самка, матка. А за ним повалило козацтво, як за маткою бжоли. 5) = матірна 2. Жінкам же треба було ще й коноплі брати, мочити матки, щоб терти за літнього сонця. 6) Ум. отъ мата. Давай матки плести, ну запинати вікна, щоб не перся мороз у хату. 7) Родъ игры въ мячъ. 8) — жи́тна = матиця 4.
Одіжний, -а, -е. 1) Къ одеждѣ относящійся. А де ж той прибуток? Ні корівного, ні одіжного прибутку.
2) Одѣтый, хорошо одѣтый. Пластун не зна роскоші, не гаразд одіжний. Народ одіжний.
3) Хорошо оперенный, имѣющій густую шерсть. Гуска добре одіжна, то їй зімою не холодно.
Перехід, -хо́ду, м. 1) Переходъ, переправа. Нема льоду, нема льоду, нема й переходу, коли тобі люба мила, — бреди й через воду. То поляки через три ріки три переходи мали. 2) ? Переходом в чистім полі зацвіли волошки. 3) Припадокъ падучей болѣзни, эпилепсія. У дѣтей: родимець, сильныя судороги.
Похитуні, похиту́сі, гл. Дѣтск. качать.
Пригінний, -а, -е. 1) Работающій по понужденію, отбывающій повинность натурой.
2) О волѣ: ходящій въ пригоні 3.
Ропотіти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать.
2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Cм. роптати.
Хряск, -ку, м. Трескъ, рѣзкій звукъ отъ переламыванія, отъ удара грома.