Відступця, -ці, м. Отступникъ.
Вірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ».
Дзьо́па, -пи, ж. 1) = Дівчина. Юж дзьопа оддати. 2) Старый платокъ.
Дігна́ти = Догнати.
Докінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив.
Зарізя́ка, -ки, м. = зарізака. Як несли покійника біля тюрми, то виводили і зарізяку черкеса.
Маруча́ти, -чу, -чиш, гл. = мурчати.
Мо́чний, -а, -е. = мочливий. Мочная весна була.
Нама́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. намасти́тися, -щу́ся, -стишся, гл. 1) Намасливаться, намаслиться. Так мало масла, що й не намастилися млинці. 2) Намазываться, намазаться. Намастився дяк оливою.
Страхатися, -хаюся, -єшся, гл. Страшиться, бояться. Ой батьку гетьмане, я то тепер лицарства дістав, бо я всім перед вів, жадного ся не страхав.