Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розмаїто
розмай
розмайоритися
розмайрин
розмальовувати
розмандруватися
розманіжитися
розмантачити
розмарин
розмаринний
розмарія
розмах
розмахати
розмахнути
розмахнутися
розмахувати
розмахуватися
розмацатися
розмаювати
розмаяний
розмаяти
розмежовувати
розмежування
розмежувати
розмекекатися
розмекетатися
розмелкуватий
розмерзатися
розметати
розметикувати
розм'єскати
розмивати
розмикати
розмикатися
розминати
розминатися
розмир
розмиритися
розмисл
розмислити
розмити
розмитий
розмишляти
розмишлятися
розмівка
розмізчити
розмін
розмінити
розміняти
розмінятися
розмір
розмірач
розмірити
розмірковувати
розміряти
розмірятися
розмісити
розмітати
розмішати
розмішувати I
розмішувати II
розмножити
розмножувати
розмножуватися
розмова
розмовини
розмовитися
розмовляти
розмовний
розмовонька
розмокати
розмолодіти
розмолоти
розмолотити
розморгатися
розмордувати
розмордуватися
розморозити
розморщити
розморщувати
розмотати
розмотувати
розмотуватися
розмотузувати
розмочити
розмочувати
розмружити
розмугикатися
розмуркотатися
розмуровувати
розм'якнути
розм'якти
розм'якушити
розм'якчити
рознедужатися
рознемогтися
рознемсатися
рознести
рознизати
розний
рознімати
рознімити
розноперий
розносити
розносити 2
розноситися 1
розноситися 2
розношати
розношувати
рознюхати
рознюхувати
розняти
розо..
розогніти
розодітися
розонаджити
розоначити
розонька
розор I
розор II
Волосінка, -ки, ж. пт. Silvia cinerea. Вх. Пч. І. 14.
Катрага, -ги, ж. 1) Шалашъ; шалашъ или хижина въ пчельникѣ или надъ погребомъ. 2) Стропила для шатра. Ум. катражка. Хлопці, як їдуть на ніч коні пасти, то часом роблять для захисту катражку. Волч. у. Хто на сонці спать ліг і од сонця катражку зробив, з свити або з рядна, на триніжках нап'яв, або снопи поставив і на снопи накинув. Закр.
Павур, -ра, м. = павич. Вх. Лем. 446.
Перемовити Cм. перемовляти.
Плекачка, -ки, ж. Мамка, кормилица, нянька. Угор.
Поскочити, -чу, -чиш, гл. Прыгнуть; быстро пойти. Поскочила Орися до дверей. К. (ЗОЮР. II. 201).
Поспускати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и спустити, но во множествѣ. Дуб і поспускав гілля. Мнж. 6. Він швидко поробивши човни, на синє море поспускав. Котл. Ен. І. 6.
Протіс, -теса, м. Половина дерева, разрѣзаннаго надвое по длинѣ. Шух. І. 88.
Уразливий, -а, -е. 1) Чувствительный къ боли. 2) Болючій, причиняющій боль. Ляже на лаві, закриє голову свиткою, щоб не чуть було того уразливого плачу. Мир. Пов. II. 108. 3) Обидный, оскорбительный. Посипались на Кривоноса насмішки і вразливі глузування. Стор. МПр. 746.
Нас спонсорують: