Зжоло́бити, -блю, -биш, гл. Покоробить. Так його й зжолобило, аж носом закрутив. Стор. І. 176.

Зиркну́ти, -ну, -неш, гл. Глянуть, бросить взглядъ, быстро взглянуть. МВ. ІІ. 43. На землю з неба не зиркнеш. Котл. Ен. II. 31. Він зиркнув на мене. Черк. у.

Карбіж, -жа, м. Нарѣзки на деревѣ для счета, для отмѣтки предмета и пр. Вас. 155, 174. По пальцях тож не розлічу... Над карбіжем тож не трудилась. Котл. Ен.

Переждати Cм. пережидати.

Перемішка, -ки, ж. 1) Смѣшеніе. Левиц. І. 2) Помѣха. Зміев. у. Завтра думка їхати, як ніякої перемішки не буде. 3) То, что вмѣшивается, впутывается во что, среди чего. Галушка та лемішка, а хлібу перемішка. Ном. № 12329.

Ступа 1, -пи, ж. 1) Ступка, толчея. Носиться, як дурень з ступою. Ном. 2) — ножана. Ножная толчея. Сим. 139. Тоже: — ножіна. Состоять изъ колоди съ ємою (ямою), на колоду, подъ прямымъ угломъ къ ней, положены концы двухъ параллельныхъ брусковъ — підвалин, противоположные концы которыхъ опираются на ножки — лабки́ и соединены попругою — деревян. перекладиной; рычагъ, клюпач, опирается на вдѣланный въ него вал, лежащій концами на підвалинах; одинъ конецъ клюпача находится подъ попругою, на другомъ у него тяжелый песть — клюпа, обитый листовымъ желѣзомъ — постолом и падающій въ єму; стоящій на рычагѣ работникъ держится за подставку, ручник въ видѣ букви п, опирающейся ножками на підвалини. Шух. І. 162. 3) — походюча, прохідна. Также толчея слѣд. устройства: коло́да съ ямою, выложенной листовымъ желѣзомъ (постолом), по обѣимъ сторонамъ ямы въ колоді два столба (стовпи), соединенныхъ двумя толстыми досками вверху и посреди — правило вишнє и нижнє; стовпи и правила вмѣстѣ называются єрем; надъ ямою въ правилах отверстія, сквозь которыя проходитъ четырехгранный пестъ — макогін, вверху имѣющій утолщеніе — го́лову, а внизу обитымъ желѣзомъ концемъ входящій въ єму; въ пестѣ внизу колышекъ — клюк, къ которому привязанъ шнур, идущій вверхъ, переброшенный черезъ прикрѣпленный къ верхнему правилу блокъ (жєбки) и затѣмъ спускающійся внизъ къ подали, называемой ступатень, укрѣпленной въ підножях съ лабками (ножками); нажатіе ступатня поднимаетъ пестъ. Шух. I. 162. правила наз. еще раме́на. Шух. I. 104. 4) Часть маслобойни. Cм. олійниця. 5) Толчея въ сукновальнѣ. Вас. 172. Также сама сукновальня. Мик. 481; тоже: ступа сукнєна. Шух. І. 113. 6) Часть ловушки для лисицъ. Cм. пасть. Шух. І. 236. Ум. ступка.

Тре нар. Сокращ. треба. Тре тим рогом чесатися, котрим можна дістатися. Шейк.

Тринадцять, -ти числ. Тринадцать.

Хвус, -су, м. = гуща. Вдова здибала в фляшці трошки оливи, але не хтіла дати, бо казала, що то вже хвус. Гн. І. 94.

Шпувати, -шпую, -єш, гл. 1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у. 2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7. 3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її. Ном. № 13927. 4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що. Брацл. у.